Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

«Частина моєї стратегії», — каже Рент, крутячи головою, щоби покрити два квадранти, наш лівий і правий борти. «Чим гірше мої будуть про мене думати, — каже він, — тим менше їм болітиме, що я пішов».

Автобус, що їде поруч із нами, він гальмує, стає на зупинці. Ми не захищені весь той час, поки Ґрін промовляє: «Джентльмени, прошу пристебнутись»; лівий дозорчий нашої жертви витріщається назад, просто на наш прапорець.

Ціль пірнає в наступний правий поворот, до вузького провулку, набитого припаркованими машинами, і Ґрін повз автобус кидає нас навздогін. Два «учні за кермом», що лишають за собою дим та сліди від шин.

АВТО-Радіо, звіт для передачі «Небозі в дорозі»: Ці новини надійшли просто з машини «швидкої допомоги», яка зараз везе нашого перекинутого з 213-ї: важко напевно сказати до розтину, але схоже на те, що є ще одне невелике пошкодження проксимального відділу порожньої кишки з проривом у черевну порожнину. Подейкують, що досить двом тисячам мілілітрів гнійної речовини вилитися до вашої черевної порожнини — і водій «швидкої» вирубає всі ці сирени та кумедні вогники. Ще одна річ, яку варто пам’ятати, поспішаючи до міста на роботу.

Шот Даньюн: Наша ціль їде потихеньку, занадто близько до машин на парковці, щоб ми могли квацнути її без супутніх руйнацій, які ускочать нам у копієчку. Вліпити вм’ятину гравцю — це за правилами, але якщо зачепиш якусь безневинну тачку на приколі, доведеться відповідати. Платити за ремонт. Наша ціль зважає на це й підсувається ближче до припаркованих машин, щоб залишатись у безпеці, аж доки зможе позбутися нас, відступивши у тил. За спину союзника. Або копа.

Не спускаючи з ока свого ігрового квадранта, я питаю Рента, педик він чи ні.

Саме цієї ночі Ґрін Тейлор Сіммз почав називати його Гекльбері Фаггом.

І Рент каже: «Насправді я ніколи не стану доктором наук. Навіть не просіть мене поділити щось у стовпчик». Він каже: «Я небагато можу зробити, щоб мої старі мною пишалися…» І він нахиляється вперед, тягнучись за переднє сидіння, щоб увімкнути радіо. Тіна патякає. Вона приймає дзвінки від парамедиків і дорожньої поліції та склеює докупи свою носопхальну справу.

«Але, — продовжує Рент, — якщо я змушу своїх не покладати на мене завеликих надій та мучитись турботами про те, що вони мене зіпсували, то достатньо, щоб від мене якимсь дивом залетіла дівчина, — і в них дах зірве від радості та полегшення».

АВТО-Радіо, звіт для передачі «Небозі в дорозі»: Останнє повідомлення від хлопців зі «швидкої» щодо фатальної аварії на 213-й: пісня, під яку померли пасажири, була «Моя Шарона» гурту «Кнак». І в результаті Брайан Ламбсон стає нашим новим переможцем конкурсу «Смертельна пісня». Брайане, якщо ви нас слухаєте, зателефонуйте протягом години, щоб забрати свій приз. Це була Тіна Щосьтам, для передачі «Небозі в дорозі» — «Ми знаємо, чого ви витріщаєтесь!»

Шот Даньюн: Коли Рент тягнеться за переднє сидіння, щоби покладати кнопками радіо, на тильному боці його долоні стає видно написи, зроблені синьою кульковою ручкою: Р295/30 К22, Р285/30 R22, 425/65 1122,5. Явно розміри шин. Великих шин.

Кивнувши на сині написи, я питаю: «Був на автошопінгу?»

І Рент каже: «Наскільки добре ти знаєш Ехо?» Він сідає на місце.

«Доволі добре, — кажу я йому. — Навіть дуже».

Ґрін Тейлор Сіммз ледве торкається педалі газу, сповнений терпіння. Жертва їде майже впритул до нас. Трохи не обтираючи рядок припаркованих машин. Обидві наші тачки поволі котяться на першій передачі. Сморід інсектицидів. Аромат сказу.

«Ехо немає: сьогодні вночі вона працює. Робить хуйню, яку я не хочу тут пояснювати. Геть заплутане лайно».

Рент каже: «Чи є хтось, кого Ехо сильно-пресильно, всім своїм серцем ненавидить?»

Я цікавлюся, чи не хотів Рент сказати «любить»?

І Рент знизує плечима й каже: «Хіба це не те саме?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Якщо зважити видовищність, кульмінацією культури Руйнувальних Ночей мали б бути Ялинкові Ночі. Задумка була, як і завжди, дібрати такий прапорець, який невтаємничена публіка могла б оминути увагою як буденний, звичайний — чи принаймні випадковий.

Серед прапорців-випадковостей були кавові чашки та пакунки з ланчем. Квач-команди використовували ці прапорці під час «Ойбля»-ночей, наприклад під час Кавової «ойбля»-гри, учасники якої виявляли себе за допомогою великого дорожнього кухля, приклеєного чи прикрученого до даху машини. Справжню каву туди наливали за бажанням. У випадку «ойбля»-гри «Брунатна валізка» команди приклеювали собі на дахи брунатні валізки для ланчу. Для загальної маси ці прапорці були кумедними випадковостями, і невтаємничені водії, можливо, проїжджали повз, регочучи й тицяючи пальцями, намагаючись привернути увагу колеги й допомогти в проблемі заблукалого предмета.