Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Аллан Блейн (☼ студентка): Важко це пояснити, але в кожній туалетній кабінці кожної вбиральні школи, до якої ми ходили, було написано: «Амбер Най тече від сказу!»

Тільки насправді все це писала сама Амбер.

Це справді важко пояснити.

Тоні Відлін (ζ руйнувальниця): Старшокласники танцювали, як вони називали це, «в стилі слинька», у смислі, вдаючи частковий параліч ніг, характерний для жертв останньої стадії сказу. Малі шкандибали по танцпідлозі, пускали піну, поклавши «Алказельцер» собі на язик, врізалися одне в одного й гарчали. Кажуть, такі танці — певний спосіб отримати від поліції кулю в лоба.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Людей, які хочуть підхопити заразу, ми називаємо «плювальницями». Людей, готових розносити сказ, ми називаємо «крамарями».

Ґрін Тейлор Сіммз (ζ руйнувальник): Як Чарльз Діккенс якось охарактеризував французьку «владу терору»: у часи чуми завжди будуть ті, хто не заспокоїться, поки не заразиться.

Хадсон Бейкер: Амбер і я покривали все своє тіло кремом від засмаги з фактором 200 чи біля того. Нам страх як хотілося, щоб люди шепотілися, думаючи, що ми найттаймери, і щоб комендантський загін спробував нас загребти. Тепер я розумію, що нам просто хотілося, щоб люди боялися нас. Типу ми можемо озвіріти в будь-яку мить і всім в Академії християнського шляху поперегризати горлянки.

Тоні Відлін: Пригадую, було регулярно чути, як якісь дурні малолітки, «нічні туристи», хвалилися своїм «родоводом», тобто первинним джерелом штаму їхнього сказу. Без винятку кожне дітисько стверджувало, що вона чи він заразилися від Рента Кейсі чи Ехо Лоуренс. Кожному хотілося бути особливим — набути особливого статусу серед своїх однолітків, — але так, щоб не занадто. Більшість шмаркачів хочуть бути такими ж особливими, як їхні друзі.

Хадсон Бейкер: Тато й мама Амбер навіть не здогадувалися, що ми щоночі звалюємо з дому. Дивлячись на це тепер, думаю, ми виглядали той… ну, неймовірно непереконливими й тупими в очах справжніх найттай-мерів. Ми носили чорне трико під чорною одежею, яку ми купили в комісійних, і місіс та містер Най навіть не знали, що вона у нас є. Ми стояли на розі й чекали, поки зупиниться машина з руйнувальниками.

Тепер про це все дуже важко розповідати.

Тоні Відлін: Пам’ятаю, як усі казали, що Рент Кейсі — творець Руйнувальних Ночей, і що насправді він не помер. Ті самі малюки будуть доводити вам, що Елвісу, Джиму Моррісону та Джеймсу Діну насправді остогидло бути в центрі загальної уваги й вони сфальшували власну смерть, щоб спокійно писати віршики на півдні Франції. Коли хтось бреше про те, що бачив Рента й цілувався з ним, усі ці брехні стають фундаментом для певної взаємовигідної реальності. Уряд каже, що Рент живий, бо їм потрібен злодій. Дітлашня каже, що він живий, бо їм потрібен герой.

Хадсон Бейкер: Амбер була така закохана в Рента, що пішла на пошту й свиснула в них постер «Розшукується» з його обличчям, просто зі стенду, який вони тримають для десятка найважливіших утікачів, розшукуваних ФБР.

І кожного разу, коли ФБР вішали новий постер, Амбер крала і його. На плакаті було його фото, яке зробили, коли він отримував нічний статус. Амбер хотіла заклеїти свою кімнату цими ефбеерівськими постерами, але це містера Ная насправжки убило б — без жартів.

Тоні Відлін: Для юного покоління Рент і Ехо стали Адамом і Євою їхнього часу — Ф. Скоттом і Зельдою [77] Мова йде про Френсіса Скотта Фітцджеральда та його дружину Зельду Сейр. , Джоном і Йоко, Сидом і Ненсі, Куртом і Кортні. Пам’ятаю, всі, хто виводив походження свого вірусу від рота Рента чи Ехо, називали себе «дитям Рента» чи «поріддям Ехо».

Кожна старша школа має своїх Ромео та Джульетту, одну трагічну пару. Так само вони є і в кожного покоління.

Хадсон Бейкер: У старших класах нашої школи окрема частина учнів користувалася вночі тими ж партами й класними кімнатами. Підлітки-найттаймери. У них були свої найттаймерські вчителі, і прибиральниці, й усе на світі. Навіть власна медсестра. Підлітки-найттаймери сиділи за нашими партами, поки ми спали вдома, а ми сиділи за ними, коли спали вони. Інколи під партою можна було знайти записку, приліплену жуйкою, — якийсь нічний хлопак намагався налаштувати контакт, — і ти залишав свою записку на тому ж місці. Так я і Амбер зустрілися з тим хлопцем, Ґреґом Денні.