Чак Палагнюк: Снаф

Я приймаю ще піґулку.

На іншому кінці кімнати Бренч Бакарді трохи нахиляється вперед та заводить обидві руки назад, до поперека. Однією рукою він відтягає гумку на своїх боксерських трусах. Іншою засуває пластикову бритву під червоний атлас та заходиться голити задницю.

Координатор іде геть, усе перераховуючи. «Ангіна, — каже вона, — нерівне серцебиття, назальна гіперемія, головний біль та діарея…»

Інсайдери індустрії подейкували, що того року, того цілого довгого року, на який Кессі Райт взяла відпустку в розпалі своєї кар'єри, вона народила дитину. Вона залетіла в позі «вершниця навпаки», коли Беніто Муссоліні спустив просто в неї. Кажуть, вона віддала дитину на всиновлення.

І знаєте що? Муссоліні грав Бренч Бакарді.

І я приймаю ще пігулку.

Піт збирається.

Піт збігається у бліді пухирці під двома шарами гумових рукавичок на моїх руках. Престарий запобіжний захід, позичений із гей-порно: надіваєш синій презерватив під звичайний рожевий, і, якщо посеред анального сексу член починає синіти, ти знаєш, що зовнішня гумка луснула. Аварія без наслідків. Щира правда. Моїм пальцям парко в рожевих рукавичках поверх синіх, вони пульсують із кожним ударом мого серця, піт збігається в пухирці, які блукають просто під моєю гумовою шкірою, з’єднуються з іншими бульбашками поту, зливаються з ними. Ростуть. Бульки поту виростають у товстенькі подушечки на моїх долонях. Піт прочавлюється повз кісточки в гумові пальчики, надуваючи кінчики, розпухлі та м’які. Занімілі.

Я не відчуваю нічого. Тільки власний пульс та ще піт, що переповзає туди-сюди під шкірою.

Гума, поплямлена цим брунатним гівном для засмаги. Помаранчева від приправи на чіпсах або притрушена білим від цукрової пудри чи кокаїну. Замащена червоним від грошей, запацяних соусом барбекю чи кров’ю.

Відчуваю ще пухирці — може, моя рука згорнулася в кулак довкола кулькової ручки або пальці зімкнулися на купюрі — і ще пухирці кидаються до зап’ястка, гаряче та вогко виплюхуються на передпліччя. Цівочка поту, вже холодна на той час, коли скапує з мого ліктя.

Один дрочила тримає п’ятдесятидоларовий папірець, тримає за обидва кінці, так, що може ляснути ним, різко напнувши. Його руки туго натягують купюру кілька разів, хлоп-хлоп. Знову хлоп-хлоп. Стоїть так близько, що кінчик його змокрілого члена торкається мого стегна. М’яко, мов поцілунок. Крихітний таран.

Ще кілька похлопувань, і я дивлюся на нього. Відступаю на крок. Дивлюся вниз на лискучу нитку, що протяглася між моєю вдягненою в сині джинси ногою та голівкою його члена.

Дрочила підсуває свою півсотню мені на планшетку та каже: «Послухай, лялечко. У мене є всього година на ланч». Каже: «Мій бос мене вб’є…»

Я знизую плечима. Обтираю мокрі лікті об пітні плями на талії моєї футболки.

Усе, що сьогодні відбувається, насправді зводиться до свободи волі.

Чи дозволяєте ви дорослим людям робити свій законний вибір?

Ці дрочили. Ці любителі поганяти лисого. Варто тільки поглянути на них, і всі їхні думки як на долоні. Узяти, наприклад, малого з оберемком троянд. З’являється тут сьогодні, щоб урятувати Кессі Райт у її тяжкий, безвихідний період життя. Уполовину від неї молодший. Думає, один поцілунок — і вона отямиться від сну та заридає сльозами вдячності.

От із таких невдах треба ока не спускати.

Протокол груповухи, з того самого моменту, як Аннабель Чонг уперше оголосила про зйомки, приписує учасникам чекати черги з болтами наголо. Міз Чонг, її найгіршим кошмаром був пришелепок із ножем або пушкою. Який-небудь примаханий фанатик, що чує прямі накази від Господа, відгукнеться на оголошення про кастинг та вб’є її. Щира правда. Отож усі ці шістсот дрочил мають стояти навколо майже з голими дупами.

Усе, що сьогодні відбувається, насправді зводиться до вільної торгівлі.

Чи обмежуєте ви можливості людей отримувати прибутки та застосовувати особистий вплив?

Чи обмежуєте ви їхню поведінку, щоб уберегти від можливої фізичної шкоди? Як щодо автогонщиків? Родео-наїзників?

Ці душителі однооких змій. Не потрудилися прочитати жодної книжки з феміністичної теорії, крім застарілої маячні Андреа Дворкін. Нічого секс-позитивного. Нічого типу Наомі Вулф. «Я кінчаю, значить, я існую…» Ні, все одно, чи жінка є наложницею, яку трахають, чи дівою, яку рятують, — однаково вона тільки пасивний суб’єкт, який слугує чоловічим цілям.

Ці фанати кишенькового більярду. Один із них гукає мене, піднявши вгору вказівний і середній пальці та помахуючи ними, так, як кличуть офіціанта в ресторані. Наші очі зустрічаються. Я підходжу. Цей нікчема простягає іншу руку та розтискає пальці, демонструючи мені складені п’ятдесят баксів, які він тримав у кулаку. Гроші, розім’яклі та прозорі від олії з попкорну. Вологі від пляшкової води. Заяложені червоною помадою з одного краю. Нікчема підсуває свою півсотню мені на планшетку й каже: «Перевір свій список, золотко, й ти побачиш, що я наступний…».