Євген Гуцало - Блуд

… завагітніти — буває ой і проблема, проблемою з проблем! Згодна з тобою, одна жінка ще не встигне по-справжньому спробувати, як уже готова, вскочила по самі вуха й мучиться: чи то аборт робити, чи то народжувати. А от буває — як заворожить жінці вона й так старається, й сяк, вона й з календарем звіряється, коли календар обіцяє успішне запліднення, вона й стимулюючі ліки п'є, вона й в церкву ходить — словом, ладна помолитися не тільки Богові, а й чортові, аби тільки спромогтися на дитину… Ось про одну актрису з київського театру недавно мені знову розказали у випадковій компанії, але цю історію я вже чула раніше. Ти повинен знати цю актрису — вона багато грала і в дожовтневій класиці, і в сучасних п’єсах. Молодою дуже вдало вийшла заміж, подруги їй заздрили, а через якихось півроку — він з нею розлучився. Розлучився з красунею, з примадонною, перед якою всі падали на коліна. Ця примадонна довге не тужила, швиденько вискочила вдруге заміж, теж вдало, теж їй заздрили — й швиденько знову розлучилася, вдруге. Та й призналася перед своїми в театрі, що другий чоловік теж розлучився з нею, а не вона з ним. А чого? Бо обидва хотіли мати від неї дітей, обидва старалися, та з їхніх старань результату — мов кіт наплакав, бо не вагітніє вона й не вагітніє. Ось тепер більше не виходитиме заміж після двох таких невдач. А чого виходити втретє? Щоб і третій чоловік хотів од неї дітей, а вона не могла завагітніти — й знову розлучатися, втретє? Радили їй усе-таки втретє вийти заміж, перевірити ще одного чоловіка, мовляв, може, ти й не винувата, що не можеш завагітніти, а винуваті саме вони, хоч і як там стараються, а винуваті. Але примадонна їх не послухала, сказала, що досить з неї тих двох спектаклів, у яких вона зіграла роль нареченої під радісно-урочисту музику маршу Мендельсона, що годі з неї тих двох сімейних спектаклів, де вона зіграла роль вірної дружини. Й більше не стала виходити заміж, хоч претенденти на її серце були — і в артистичному світі, й поза артистичним світом. А почала спати наліво й направо з усіма в театрі, й усі в театрі з нею теж спали наліво й направо. Примадонна чого так ударилася в любов? Бо сподівалася, що від когось завагітніє. А всі чоловіки чого з нею ударилися в любов? Бо зовсім не боялися, що вона від них завагітніє, бо добре знали, що вона від них не завагітніє — це ж було перевірено двома її заміжжями, та й уже не тільки заміжжями. Ось так і виходило: вона до них у відчаї, щоб нарешті завагітніти, а вони до неї у радості, щоб від них не завагітніла. Аж поки вона таки завагітніла. В той день перед спектаклем прийшла раніше в театр, сама гримувалася в гримерній, коли раптом щось таке відчула… відчула, що завагітніла, й так у ній усе заспівало, й так їй захотілося з кимось поділитися своєю радістю. Бо ж усі знали, що останнім часом зона зустрічалася з провідним актором театру Козенком, жонатим, батьком двох дітей, великим любителем протилежної статі. Обійшла примадонна весь театр, але нікого не знайшла, щоб похвалитися, аж у гардеробній побачила гардеробницю Діну Йосипівну. Гардеробниця, звісно, теж знала, що примадонна зустрічається з їхнім провідним Козенком. «Діно Йосипівно, ви знаєте, що я завагітніла?» — мало не закричала примадонна. Гардеробннця подумала-подумала й запитала: «А це добре чи погано?» — Примадонна сказала: «Таж добре, добре!» Гардеробниця Діна Йосипівна ще подумала й сказала: «Ну, тоді я вас поздоровляю».

… ти послухай, а я розкажу історію, давно зі мною було. Правда, зі мною багато всякої всячини трапляється, а ти поки що послухай цю пригоду. Сталося на другому десятку років після нашого з жінкою весілля. Тобі відомо, я не святий. Ні тепер не святий, ні до весілля, ні після весілля, можу не згадувати про свою жінку, навіть коли ми вдвох у квартирі, коли сама лізе в очі, а мені так — наче ії нема. А то буває — находить сказ. Находить сказ, коли подумаю, що вона ось так може бути з іншими, як я буваю з іншими. Коли затримується десь після роботи, а я не знаю, де затрималася, то так і здається, ніби вона щойно з чужих обіймів. А тоді ми поїхали з нею за Київ у Пирогове, в краєзнавчий музей. Мовляв, давно в своєму селі не були, а ми з нею з одного села, то давай хоч у суботу подивимося в музеї просто неба старовинні українські хати, як то наші люди колись жили. Приїхали в Пирогове, пристроїлися до якоїсь туристичної групи, екскурсовод усе розказує, ходимо — ось були на Слобожанщині, а це вже на Поділлі, а це вже на Волині, оце вам вітряки, а це кузня, а це корчма, а це борті, а це пасіка! Цікаво.