Володимир Єшкілєв - Втеча майстра Пінзеля

— Що ти там бурмочеш? Які ще гості?

— Гості, мій пане. Поважні гості… А в одному з тих візків, — Манька пальцем показала на карети мисливців, — сюди приїхала та людина, яку ти шукаєш.

— Самозванець Пупков?

Китаянка ствердно хитнула головою.

[Підземелля будинку північніше Тисменицької Брами, м. Станиславів, Руське воєводство, сполудня 18 червня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]

— Шкіра, яка є Паладіумом, — сказав Майстер Пінзель, — не дуже-то й підходить під ті описи грифа, які нам тут цитував високовчений пан Михал. На шкірі немає ніякого пір'я, ані червоного, ані чорного, ані білого. Це така гладенька срібляста шкіра з дрібними чорними цяточками. А голова в реліквії така, яку мають звірі, а не птахи. Тіло того грифа, з якого після смерті зняли Паладіум, було організоване за геометричними принципами тіла тварини, подібної до росомахи. Я фаховий скульптор, панове, й, повірте мені, трохи розуміюся на подібних речах.

— Можливо це був не класичний гриф, а напівгриф, грифон? — припустив добродій у катівському каптурі.

— Хай там як, але ми тепер знаємо з чим маємо справу, — зауважив Достойний Майстер. — Я так вважаю, мої достойні брати: сам факт того, що якісь люди століттями полюють на цю реліквію, підтверджує її неабияку метафізичну цінність. Ми зараз не будемо робити здогадок: Інквізиція, скажімо, чи не Інквізиція полює за реліквією… Це, зрештою, не так вже й важливо. Важливо те, що наші брати у Німеччині і Франції давно здогадувалися про існування врятованого від Філіпа Довіку Проклятого [35] Достойний Майстер мав на увазі Філіпа IV, короля Франції у 1285—1314 роках, який намагався знищити Орден Тамплієрів. та збереженого у таємниці містичного Спадку Тамплієрів. А нам з Вами пощастило зустріти охоронця частини того Спадку. Й сталося так, що цей охоронець потребує нашої негайної допомоги. Брати мої, ми мусимо надати йому допомогу.

— Перепрошую, Достойний, але ж… При всій моїй повазі, ми не зможемо самостійно ухвалити такого рішення, — похитав каптуром брат-тайлер.

— Дозвольте до слова, брати, — рішуче втрутився кавалер Анцо й не чекаючи дозволу висловився, супроводжуючи свої зауваги емоційними жестами:

— Вважаю, що ще небезпечніше почати зараз от листування з Великою Ложею. Шпигуни австрійської поліції перечитують майже всю кореспонденцію, яка йде через землі Імперії. А серед кур'єрів можуть виявитися зрадники. Брати мої, я наголошую на тому, що ціна помилки надзвичайно висока. Надзвичайно… Я дозволю собі нагадати цьому шанованому зібранню, що у випадку нашого провалу реліквія Гіса Цивілія може стати страшним знаряддям боротьби проти всіх гностиків [36] Містики, які вірять в можливість пізнання (досягнення) Божественного через ритуали та медитативні практики. .36 Якщо святенники, не допусти Боже, заволодіють реліквією, вони негайно проголосять її горезвісною шкірою демона Бафомета, речовим та незаперечним свідченням диявольського походження нашої Традиції. В них навіть з'явиться підстава скликати спеціальний Собор або ж щось подібне для оголошення екуменічного прокляття [37] Вселенське прокляття (таке, що діє усюди). усім древнім та новітнім гностичним згромадженням, що нині працюють на поширення Світла. Під ударом опиняться не тільки залишки Ордену Храму, але й уся наша європейська мережа, розенкройцери, філалети та брати-гормогони. Справа Свободи зазнає втрат у всій Європі.

— Та й у всьому світі. — додав Достойний Майстер.

У підземеллі запала мовчанка. Всі відчули тягар тієї вселенської відповідальності, що впала на маленьке товариство станиславівських гностиків. Полегшало тільки Майстрові Пінзелеві. Він знову почувався частиною Великої Справи. Часи самотності минули, і Майстер із задоволенням сказав самому собі: «Все було недарма, Хуане. Недарма».

— Можна, поки що, сховати реліквію тут, у наших землях, — припустив Михал.

— Можна, — погодився Достойний Майстер і звернувся до Пінзеля: — А ви, охоронцю, що думаєте з цього приводу?

— Я довго міркував про це, — сказав той. — Ба, більше, я, здається, знайшов оригінальний спосіб, як зберегти Паладіум у таємниці. Його вже не можна зберігати згорнутим у скрині. Він від того гниє. Тому я зробив скульптуру з двома фігурами: жіночою і грифа. Цю скульптуру я назвав «Дві Величні та Рівноправні Свободи, що вбивають одна одну». Кавалер Анцо її бачив. Фігура грифа помальована срібною фарбою. Якщо натягти на неї шкіру і закріпити, то ніхто ніколи не здогадається, що це справжня шкіра, а не покриття. Тільки треба, щоб скульптура стояла в сухому провітрюваному приміщенні; й так стояла, щоб ніхто не замацував шкіру доторками. Й не дихав біля неї. А ще слід призначити молодих охоронців Паладіуму на майбутні десятиліття.