— Вперше чую, — всміхнувся Анцо.
Якби цієї миті отець Мартинович дивився не на обличчя мальтійця, а на Пінзеля, він би міг зауважити непідробне зацікавлення, змішане із здивуванням, яке промайнуло в очах скульптора. Але знавець догматів продовжував свій саморобний допит і голос його твердішав:
— Так, панове, цю організацію прокляв Папа Климент XII у буллі In Eminenti Apostalatus Specula, а потім і Блаженний Папа Бенедикт XIV це підтвердив. А в едикті кардинала Фіррао від січня 1739 року, між іншим, зазначено, що достеменно виявлені члени цієї організації мають бути піддані смертній страті, конфіскації майна та повному відчуженню від Божої Благодаті!.. — отець обвів товариство переможним поглядом. — До речі, Ви, кавалере, якось згадували як свого чи не найкращого друга — так-так, друга! — саксонського міністра графа фон Вінцеля-Менка, якого архиєпископ-примас [18] Найстарший (перший) єпископ римо-католицької Церкви на певній території (в певній державі).
також підозрює у причетності…
— Я маю багато впливових друзів, отче, — перервав монолог Мартиновича мальтієць. — Дуже багато. Серед них є також кардинали і архиєпископи Римської Церкви. Кардинал Урбіні, до речі, є моїм родичем, щоправда вельми віддаленим.
— О, я не хотів Вас образити підозрами…
— Ви поки що , отче, не зробили цього, — сказав кавалер, підвівся і повідомив:
— Я, з Вашого дозволу, панове, подивлюся, що там діється в садовій Аркадії. Можливо, що нашим дамам усе ще необхідні співрозмовники.
6
Шинок Гершеля Неймана на Бучацькому тракті біля Золотого Потоку, Подільське воєводство, 18 червня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]
Придорожній шинок кілька десятиліть розростався вшир, отримував нові прибудови й врешті-решт став подібним до лабіринту з кімнатами, хідниками й темними закутками. Пожежі обминали цю грішну споруду. В усіх приміщеннях прокуреного галасливого вертепу стояли масивні дубові столи, дубові лави, дубові колоди та дубові кругляки, спроможні витримати і безнадійну лють сільських пияків, і бійки завсідників, і розваги шляхти. Порізані ножами, багнетами, шаблями, палашами, ці чорні від часу та пролитих напоїв меблі переживали вже третє покоління шинкарів родини Нейманів.
В одному з найдальших закутків веселого закладу пили темне пиво і заїдали його товстими шматками шинки старий пірат Бомбара та його блакитноокий учень. Вчитель називав його Джіованотто [19] Юначе (італ.).
, що свідчило про добрий настрій пірата. Бомбара щойно розміняв золотий цехін і тепер уважно вивчав отримані від шинкаря злоті, флорини і гроші.
— Клятий юдей, всі ці срібняки обрізані, немов його родичі, — бідкався пірат. — Джіованотто, подивися, хлопче, що це за дикунську песетину підсунув нам той христопродавець. Мої очі вже нічого не бачать.
— Це півфлорин старого австрійського карбу, пояснив учень. — Он, бачите, на ньому двоголовий орел та імператор Леопольдус.
— Але ж цей Леопольдус геть стертий, наче срака в старої курви. А тут відрізано, подивись-но. Це ж не чесна-ясна песетка, а суцільне дурисвітство для довірливих християн. Accidenti! [20] Прикрість (італ.).
Оці такі розміни, малий, нагадують мені людське життя. Так. Спочатку маємо новісінькій круглесенький золотий цехін Божої благодаті, а потім поступово розмінюємо його на півсотні отакого різаного дрантя… А це що за чудо?
— Десять грошів.
— Це не десять грошів, Джіованотто, це цілих десять смертних гріхів. Й, певно, фальшивих. От зараз на зуб спробую… Та тут олова втричі більше ніж срібла!
— Король сам наказує псувати срібло.
— А я тобі так скажу, Джіованотто: якщо вже тутешній король сам псує гроші зі своїм портретом, то всій цій державі незабаром прийде гаплик, згадаєш мої слова! Я бачив колись таких гонорових supremi [21] Крутеликів (латин.-іспан.).
на півдні. Таких гонорових, що тобі, Джіованотто, й не снилося! Проголошували себе імператорами цілих провінцій на Ріо-Ґранде, одягалися в оксамит та атлас, називалися «Фернандо Перший», «Родріґо Перший», карбували отакі-от фальшиві песети та реали з портретами. А через три роки, дивишся, а цей «імператор Фернандо» вже жебракує в Каракасі й за півпінти дешевого рому готовий рідного батька зарізати… А це що таке квадратове?
Учень не встиг відповісти. На порозі кімнатки виникла молода служниця з повнісінькими глиняними кухлями. Вона була симпатична й вертка, у білому чепчику і коралях. Служниця побачила гірку срібла на столі, й очі її заблищали.
Читать дальше