Володимир Єшкілєв - Побачити Алькор

— Добре, я подумаю, — Мармура хитро примружилась. — Ти теж гарна кицька.

Ані Грінченко з Костигановим, ані їхні подружки не зауважили, що за ними спостерігають. Командор і брат Ігор стояли на перехресті алей і дивились, як обидві пари з'єднались у єдину компанію і рушили до виходу з кладовища. Напевне, Пітер розповідав компанії щось веселе, тому що Лавр і дівчата голосно засміялись. На них почали звертати увагу.

«Сміх відганяє могильні тіні», — згадав Командор рядок з давньої шотландської поеми.

— Так ти кажеш, що ця Руна перспективна дівчина? — запитав у нього брат Ігор.

— Знаючі люди кажуть, що за кілька років вона може стати Старшою у своєму ковені. Вона харизматичніша і розумніша за своїх конкуренток.

— А що ще кажуть ті знаючі люди?

— Що ми на правильному шляху, брате, — Командор поплескав брата Ігоря по плечу. — Нас чекають великі, але вдячні справи.

— Сподіваюсь… Ти вже розповів Пітерові про наші плани?

— Так, у нас з ним відбулась попередня розмова. Але він і чути не хоче про висвячення в жерці. Каже, що органічно не сприймає поганства.

— Сьогодні не сприймає, а завтра, може, й сприйме, — сказав брат Ігор тоном людини, яка бачила не одну корінну трансформацію людських переконань. — Це ж лише питання часу. Якщо я не помиляюсь, жриця Руна має засоби для того, щоби переконувати чоловіків.

— Ще б пак! — хмикнув Командор. — Така сексі! З таким тілом можна переконати навіть журі на «Міс Всесвіту».

— Тіло… — промовив собі під ніс брат Ігор. — І чому це все знов і знов впирається у тіло?

Пес прийшов до неї і сів біля ніг.

— Привіт, собацюро!

— І тобі привіт, Космічна Мавпо.

— Це ти мене врятував?

— Така в тебе карма.

— Я ж, здається, вже казала тобі, що не вірю в карму.

— Від твоїх переконань нічого не залежить. Так само, як і від переконань інших людей. Хто має побачити Алькор, той його побачить.

— Знову ти про своє. Подобається діставати напівмертву жінку?

— Я прийшов попрощатись.

— Усе так погано?

— Ні, навпаки. Ти на шляху до одужання. За кілька годин ти вийдеш з коми.

— З коми до тюрми?

— Твоя донька буде щасливішою за тебе.

— Вона народиться в тюремній лікарні. У грьобаній тюремній дірі. А потім інтернат і сирітське життя. Як і в мене. Все по новому колу.

— У неї буде більше можливостей. Ти віддала частину родового боргу.

— Я не вбила ту суку. Не помстилась за Головастика.

— Тіло Карни мертве. Планам її Богині не судилося збутись. Частково завдяки тобі.

— Ну й добре, що не збулось. А ти ще кажеш, що від мене нічого не залежить. Значить, таки залежить… Прощавай, собацюро!

— Прощавай і ти, Космічна Мавпо.

Івано-Франківськ, 2010 рік

Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії

Стор. 7: А якби щось подібне працівник наважився висловити уголос, то до кінця перебування в агентстві його записали би до галімого розряду («ботаників» =>) «ботаніків», а саме перебування було б недовгим.

Стор. 13: Зазнавши (карьєрного =>) кар'єрного краху, він уперше прийшов з роботи без краватки.

Стор. 14: Як і Мармура, Беконті жила в нетрях промислового району, але якось так склалося, що вона (тусовала =>) тусувала у старшій компанії, де дівчата не повинні були відмовляти хлопцям.

Стор. 18: Вже добігаючи до живоплоту, вона почула: «Туди! Хапай!» і (нирнула =>) пірнула у зарості.

Стор. 19: Мармура ледве протиснулась, (обдираючі =>) обдираючи лікті й коліна, під іржавим черевом величезної цистерни.

Стор. 28: На картині було зображено два десятки чоловіків у чорних костюмах і червоно-білих (фартуках =>) фартухах.

Стор. 38: Мисливський ніж, штук двадцять патронів, (чехол =>) чохол, дві банки з пінкою, йоршики…

Стор. 43: Беконті заклично облизала губи, провела руками по (грудям і стегнам =>) грудях і стегнах, ніби підкреслюючи їхню досконалість, а потім запитала…

Стор. 44: Пітер, йди наліво, ми тобі зараз відчинимо! — прокричав Свіритень, склавши з (долоней =>) долонь рупор.

Стор. 46: Блакитні стіни довгої зали прикрашали лише (карнізи =>) карнизи і гаки, трапезний стіл було нашвидкуруч складено з дешевих пластмасових модулів.

Стор. 64: Вона щойно зайшла до кабінету тактичного (підрозділа =>) підрозділу агентства, і солодкавий аромат вечірніх парфумів домішався до запахів копченої риби, кави і принтерного паперу.