Володимир Єшкілєв - Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди

Стор. 37: Дешеве сукно, знане у східних краях як «тузинка», легко розійшлось по (ниткам =>) нитках.

Стор. 37: А щодо ваших справ, то не відаю, добрий пане, чи по (силам =>) силах мені…

Стор. 42: Він присів на краєчок смугастого барочного диванчика, але не наважився покласти руку на сяючий золочений (підлікотник =>) підлокітник.

Стор. 44: Так само, як (і =>) із цим вином.

Стор. 44: Йому здалось, що він прокинувся від (запамарочення =>) запаморочення — світ почав крутитись ще уві сні, а після пробудження безжальна карусель набрала обертів.

Стор. 44: (Звідкісь =>) Звідкись згори до нього долинули звуки.

Стор. 44: (Йог =>) Його очі тим часом призвичаїлись до напівтемряви і побачили те, чого їм, напевне, краще було б не бачити.

Стор. 57: Підведені догори почорнілі руки ідола замість (долоней =>) долонь закінчувалися потовщеннями, подібними до маленьких чашок.

Стор. 68: Амалія відчула увагу, почала посміхатися шандарові й (розчепила=>) розщепила два верхні ґудзики на сукманці.

Стор. 71: — Чекай, чоловіче, — акробат вибив (попел =>) попіл зі згаслої люльки.

Стор. 76: — Я довго (придивляляся =>) придивлялася до тебе, Гріго, а потім побачила, як ти під час грози ховаєшся під возами.

Стор. 81:— Що ти таке верзеш, братело? — старший раптом зачервонівся, (розчепнув =>) розщепив верхній ґудзик на сорочці.

Стор. 81: Багато хто, від (нічніх =>) нічних гультяїв до найманих вбивць і таємних агентів поліції, використовував їх після заходу сонця.

Стор. 116: А ще вона відчувала, що цілісна натура Сковороди не сприйме тої метафізичної ідеї, покладеної у (фундамет =>) фундамент придуманого нею «випробування».

Стор. 118: Я довго молився, а потім почав збирати у торбу начиння для медитації, зняв зі стін (арендованої =>) орендованої кімнати зображення сонця і місяця.

Стор. 118: Її не можна було сполучати з (дирявими =>) дірявими речами (дирявого =>) дірявого сущого.

Стор. 130: За свідченнями античних авторів, учні філософа і математика Піфагора у перші десять років навчання (повині =>) повинні були перебувати в повній німоті.

Стор. 130: Лише під наглядом досвідченого старця можна одного дня осягнути через (осяяня =>) осяяння (саме осягнути, а не відчути, не зрозуміти!), як увійти до стану священного мовчання.

Стор. 133: «Це ж так виганяв мене зі (Львову =>) Львова демон, що сидів у тілі юнака!» — згадав він. Григорій відважив розлюченій жінці низький (поклон =>) поклін і твердим кроком залишив апартаменти подружжя Тома.

Стор. 138: В мене ще немає ані рекомендаційних листів, ані масонських (паролей =>) паролів.

Стор. 148: Йому (привидилось =>) привиділось, що шахові фігури наче мавпують розклад європейської політики.

Стор. 148: А за вигнутою спиною чорного коня ((польского =>) польського короля Августа) причаївся чорний ферзь (московська цариця).

Стор. 150: А змішана з її потом кров молодої вовчиці (зтікає =>) стікає зі струнких стегон, як вода скелею, обкрапуючи корені правічних дубів і буків.

Стор. 151: Олександр Петрович примружився, (оглядаючі =>) оглядаючи навколишні, порослі соснами і високими кущами, гори.

Стор. 151: (Скоштуй =>) Скуштуй, Павляне, віднови свій водяно-сольовий баланс…

Стор. 157: Ця його риса прислужилася для остаточного вироку помісного собору сільських кумась: якщо, з Божою допомогою, сума з (тюрьмою =>) тюрмою й проминуть сина Сави Сковороди, то вже жодного сумніву бути не може у тому, що закінчить він яким-небудь зачуханим дяком, що пропадатиме у клопотах без рятівної старшинської протекції.

Стор. 162: Прибуде начальство, розбереться і належний наряд нам (даси =>) дасть.

Стор. 163: Не сумуй, (Грице =>) Грицю, не сумуй.

Стор. 170: Він не повернувся до Палацу Дожів, а наказав відвезти його через браму Святого Фоми до заміської (віли =>) вілли, розташованої на Фельтринській дорозі.

Стор. 170: До бібліотеки вів таємний хід, який починався далеко за мурами (віли =>) вілли, серед виноградників, у непримітному гроті.

Стор. 171: Потім засунув на місце шафу і перевірив, чи не підслуховує хтось із боку внутрішніх приміщень (віли =>) вілли.

Стор. 178: Григорію воно здалося круглим циферблатом, на якому, показуючи за чверть третю, застигли стрілки (напомажених =>) гвардійських вусів.

Стор. 183: Та відповіла йому довгим (пристрастним =>) пристрасний поцілунком.

Стор. 186: Усі (сбірі =>) сбіри і поліційні агенти підкуплені.

Стор. 191: Якщо будеш верещати, (заклеємо =>) заклеїмо тобі рота.

Стор. 192: Ми коритимемось її волі, як корились би волі (Той =>) Тої, на плечах Якої ти подолав мовчання часу і мовчання смерті.