Володимир Єшкілєв - Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди

Кондульмеро щиро здивувався, коли секретар доповів йому про візит абата Мартіні.

«А цьому крукові чого від мене треба?» — невідомо кого подумки запитав інквізитор. Він підвівся й вийшов з-за столу, щоби гідно привітати уповноважену духовну особу. Після арешту Констанци Тома кількість відвідувачів у кабінетах посадовців Священного трибуналу відчутно зросла, але от кого-кого, а тихомирного монсеньйора Мартіні Кондульмеро побачити аж ніяк не сподівався. Очікуючи появи візитера, інквізитор поправив масивний золотий ланцюг, що прикрашав його груди, та розправив зморшки на пишній червоній мантії, якою Республіка вшанувала його високе призначення.

— Pax vobis! Щиро радий бачити вашу милість, — інквізитор привітався першим, демонструючи свою повагу як до віку абата, так і до престолу Римського понтифіка, котрий — як би там не було — представляв цей невиразний попик.

— Благословення Боже на вас і на ці стіни, filius meus [62] Сину мій! (лат.) , — тихо прошепотів Мартіні.

Він притулив свій ціпок до старовинного чорного бюра і присів на краєчок крісла, яке секретар завбачливо поставив у центрі кімнати. Кондульмеро зайняв троноподібний стілець, декорований у суворому ренесансному стилі, який стояв у цьому кабінеті від незапам'ятних часів.

— Слухаю Вас, святий отче, — з обличчя інквізитора не сходила привітна усмішка.

— Сину мій, сумні і недобрі справи привели мене до вашої милості, — почав абат, ні на йоту не підвищуючи голосу. — Вам безперечно відомо, що сили, які вийшли з глибин пекла, побільшили свою руйнівну діяльність у всьому відомому нам світі. На жаль, Республіка не стала тим спасенним ковчегом, у якому добрі вівці Христового стада можуть почувати себе у безпеці.

— Ми не дамо силам темряви запанувати на землі святого Марка, — запевнив старого Кондульмеро. — Для того й існують Рада десяти і Священний трибунал.

— Так, звичайно, — ледь кивнув головою Мартіні. — Але тепер ми зіткнулися з такими підривними явищами, котрі раніше не були відомі. Котрих раніше взагалі не існувало. Це ті нові форми зла, які породжені недалекоглядністю теперішніх монархів та філософськими хитаннями нашої доби. Відповідно, нові сильні трунки, виготовлені у пекельних кухнях, вимагають сильніших протиотрут. А ми все ще діємо за правилами, які були ефективними за доби Тридентського собору. Диявол є потужним рушієм форм, він постійно перевдягає свою брехню у нові красиві і привабливі плаття. А ми з вами шукаємо його прислужників, одягнених у старосвітські хламиди. Ми постійно відстаємо від злих овочів його вигадливості. Про це колись далекоглядно згадував святий Атаназій у посланні до єпископів Єгипту і Лівії: «Якби великий демон диявол з'явився нам у вигляді змія, дракона або ж лева, був би він відкинутий всіма, але він кожного разу надягає нові маски, все більш привабливі і захоплюючі».

— Згоден з вами. Проте що саме ви пропонуєте, святий отче?

— Об'єднати зусилля Республіки і Церкви у вивченні новітньої небезпеки. Ворога треба ретельно і всебічно вивчити. Ретельно вивчена отрута швидко стає переможеною отрутою.

— Якого саме ворога ви маєте на увазі? — уточнив інквізитор, а сам подумав:

«Щось цей застійний тарган постійно згадує про отрути. Може, в нього така спеціалізація?».

— Ви, сину мій, дуже добре знаєте його ім'я.

— Ім'я князя світу сього?

— Мова не про диявола, а про одну з його земних армій.

— Маєте на увазі масонерію?

— Так, — це було перше слово, яке абат вимовив більш-менш голосно. Від необхідності прислухатися до його мурмотіння у Кондульмеро вже почала боліти голова.

— Ми досліджуємо це вчення, — запевнив інквізитор. — Ми вже маємо детальні описання їхніх ритуалів, знаків ступенів посвяти і списки лож.

— Це надзвичайно поверхові знання, сину мій, — похитав головою Мартіні. — Невже ви направду вважаєте, що можна, скажімо, зрозуміти таємниці Святої Церкви, якщо мати лише описання святої літургії, перелік канонічних відзнак ієрархів і списки парафій? У Церкві є десятки поважних чинних архиєреїв, які так само далекі від її справжніх святих таємниць, як і, скажімо, старенька неписьменна парафіянка, котра зараз молиться у Сан-Джіорджіо Маджіоре за здоров'я своїх дітей і онуків.

— Ви навели сильний аргумент на користь ілюзорності наших знань про масонів, — погодився інквізитор. — Може, святий отче, ви знаєте про них більше?

— Можливо, сину мій.

— Можливо?

— Донедавна я випереджав вас у глибині проникнення до справжніх, а не вигаданих масонських таємниць. Мої агенти ще три роки тому увійшли до масонських структур і висвітили зсередини вузлища їхньої огидної павутини. Але тепер Господь подарував вам можливість ще глибшого проникнення.