Галина Тарасюк - Блудниця вавилонська

«На жаль, — зітхав розчарований Учитель, — більшості із чортової дюжини першого призову масотерапевтів, чогось та не вистачало. Якогось компонента…»

Авжеж! Більшість із цих самозванців-дурисвітів і не відали, що були своєрідним прикриттям і водночас добровільними спонсорами того, ради чого створювались усі магічні курси, школи та академії … Адже навчання на курсах екстрасенсів, які Учитель жартома називав «фабрикою з виробництва опіуму для народу», тоді коштувало чимало…

Марсалія перемотала кінострічку спогадів до того дня, коли вона вперше переступила поріг школи екстрасенсів. Перше, що подумала, оглянувши аудиторію: давно не бачила разом стільки божевільних. Не змінилось її враження і після знайомства з колеґами. Половину з них вона знала заочно, з їхніх статей у місцевих газетах і виступів на радіо: етнографа-народознавця Кузьмодем’янського, костоправа Микиту, двох «баб-шептух», до яких «знімати порчу» таємно їздила уся область, і кількох ворожок, до яких сама ходила нібито судьбу «взнавати», а насправді досвід переймати. Решта — екзальтовані молодиці, готові на контакти з інопланетянами, цікаві студентки, які, ні у що не вірячи, хочуть усе перевірити, і одинокі пенсіонерки, яким безсонними ночами привиди ввижаються.

— Отакий бестіарій, — скаже Учитель.

Авжеж, із першого погляду непосвяченому ця публіка могла здатися збираною дружиною , конгломератом випадкових і не зовсім адекватних, а то й не сповна розуму людей. Але інтуїція Марині підказувала, що всіх їх сюди привів «шкіряний Вакар».

Підтвердила здогад поява на курсах колишнього комсорга курсу Світлани Пивоварової. Їхні дороги з цією довбаною активісткою частенько перетиналися в парткомі університету під пильним оком «куратора». Але обидві зробили вигляд, що ні про що не здогадуються і прийшли сюди просто з цікавості. Навіть подружилися. Ненадовго, правда: скоро розійшлися лютими ворогами, не поділивши Учителя. Хоча що там було ділити… Радше, треба було тікати…

З того часу Марині почав снитися один і той самий сон, чи то пак видіння, яке пережила школяркою на сцені поряд із Вольфом Мессінгом: вони стоять одне навпроти одного у сліпучій пустелі, і їх обох, як водяний вир, затягує в себе гарячий пісок…

Марсалія застогнала: їй здалося, що пісок уже підступає під горло, пекучий, пливучий, і на сто миль довкіл — ані соломинки, щоб учепитися… А за вікном — на сотні верст — ані деревинки, ані хатинки, ані…

— Щось знову не так? — спитав через плече Родіон.

— Усе так… Відчепись… — буркнула. Завжди він… як Пилип з конопель!

… І тоді його теж принесло… Але вперше — вчасно і доречно. На той час Марсалія під керівництвом Учителя не тільки перфектно оволоділа професіями екстрасенса, народної цілительки, масотерапевта і т. д., а й зрозуміла, що пора «давати драпака» від цієї мафії. Не така вже вона була нетямуща ідіотка, щоб не побачити, що високі ідеї «порятунку народу і Вітчизни» їй доведеться відробляти каторжною працею на стадіонах, гастролюючи по Україні та розсіваючи наліво і направо «опіум для народу», або, ще гірше, прикутою до якогось клубу на околиці у ролі народної цілительки «баби Ванги» чи святої провидиці Анжели чи Євлампії. Тож доки її не прикували ланцем до галери, доки в ній ще палає вогонь відваги і впевненість у власні сили, у те, що сама годна пробити собі дорогу до слави, рвалася на волю…

Тому й зраділа Родіонові, і вчепилася в столичного кореспондента, як потопаючий за соломинку…

Спогади муляють, як тверда, затовчена подушка. І плутаються, як… собачі стежки. Зручніше вмостившись на плечі янгола у камуфляжі, Марсалія зізнається собі, що не мала рації, одне слово, була дурна, і замість того, щоб переконати Учителя, що вона й тільки вона може бути першою посланницею з космосу, як Юрій Гагарін — посланцем у космос, проміняла Учителя на Родіона — цю кікімору в штанах…

Марсалія вдоволено всміхається — їй подобається порівняння. Більше, як спогади. Спогади її убивають. Адже ж вона могла запопасти слави Чудака чи Кашпора, якби не така дурна. Як-не-як, а Учитель таки її єдину з чортової дюжини відібрав, як він похмуро жартував, у загін «космонавтів». Решту пустив «народ пасти» по селах та містечках. А от Свєтка-Кассандретка невідомо де ділася… Марсалія грішним ділом підозрювала, що Світлану замість неї, Марсалії, відправили в Америку…

Нещодавно здогади підтвердились: на одному з вітчизняних телеканалів промайнула інформація про зустріч в українському посольстві чи то в Англії, чи то у США. У поважному товаристві працівників і гостей промайнула пихата фізіономія і пані Пивоварової…