Кузьма Скрябін - Я, «Побєда» і Берлін

Пульсує рівний час,
Комп'ютер не зупиниться ніколи.
Пульсує моя кров,
Під тиском кіловат міксує мої рухи DJ.

Дас із нот сіній туман, дас із груп отаван і т. д.

Дивні люди, дивні люди...
Під дивним світлом дуже дивні.
Дивні люди, дивні люди...
Під дивним світлом дуже дивні.

То не моє місто,
То не моє світло,
То не мої колеги
І я не сам.
То не моє місце,
Не моя одежа,
То не мої сни,
Не моє життя.

То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам...

Чорно-біле світло,
Всі брудні під'їзди,
Та сіра маса зализує бруд.
То не моє місце,
То не мої стіни,
Я не хочу жити і вмерти тут.

То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як земля...

Хорий...
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий...
Не йди ніде, лікуй мене.
Я хорий...
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий...

Я не знаю дороги,
Я не бачу місця,
Я не маю повітря,
Я такий малий.
То не моє місто,
То не моє подвір'я,
То не мої сусіди,
То світ дурний.

То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам...

Хорий...
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий...
Не йди ніде, лікуй мене...
Я хорий...
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий, хорий...

То дикі люди, злі, як миші.
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам...

Помада розмазана,
Сльоза не витерта на щоці.
По притонах затаскана,
Боїшся світла, як вампір.

Манери замучені,
Душа прибита цвяхами до стіни.
Твій ангел запарився
Тебе відмазувати від біди.

Бун джорно, сіньйоріта!
Дівчина Кончита,
Солодка, як халва,
Дешева, як трава!

Сигарета замучена висить
На твоїй губі, ніби спить.
Ти хотіла би спокою, але
Запал твоєї бомби горить.

Розказали по радіо, що знов
Піднімуться ціни на газ.
Ти наїлася сємочок і ржеш,
Ніби можеш жити ще раз.

Коли з тобою ми ходили до школи,
Ми були діти, і тому нам було добре.
Було круто, і їли ми жувачку,
І цілувалися — то було дуже смачно!

А потім вже, коли ми вчились в інститутах,
Ми були діти, і знов нам було круто
Замість на пари ходили ми по барах,
Там пили пиво і шпори писали.

Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Ніколи ти не залишишся одна.
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Нам буде добре, ти не будеш сама.

Ми стали старші і ходим на роботу,
І вже не маємо до іншого охоту.
Ми маєм діти і любим з ними бути,
Ми загоряєм у Єгипті — то круто!

Коли МИ станемо старими пеньками
І під під'їздами чесати язиками.
І буде гарно, бо знову ми, як діти,
І буду я тебе так само любити!

Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Ніколи ти не залишишся одна.
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Нам буде добре, ти не будеш сама.

Ті сходи, дерева, камені малюю собі.
Як шкода, ніхто ще ніколи сюда не ходив!

Із моря, із крові, із солі ти вийшов один.
Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син.

Фарбуєш на чорно і біло свої слова,
Ніколи нічого не маєш — то твоє життя...

Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...

Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...

А знизу наскоро між нами мурують стіну,
Я хтів би з тобою так само і, може, піду.

Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...

Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...

Я хочу бути твоїми духами
І затікати — там, де не пускала нікого до мене.
Я хочу бути твоїми думками
І прочитати — то, що не сказала ніколи словами.

Я — грішний син свої мами,
П'яний гріхами.
Я — грішний дух свого тіла,
Спалюю крила...

Я хочу бути твоїми слідами
І заходити — там, де ти ховаєш свої очі.
Я хочу бути твоїм власним небом,
Я хочу бути близько біля тебе, як повітря.