Роман Квант - Покарання

— Перестань! — крикнула я. — Я не хочу, щоб ти мене мацав!

— Сонечко, ти ж мене хочеш? Так?

— Нє, не хочу. Відчепися.

Борис пробує розстібнути ґудзики на моїй блузці, але я відштовхую його руку і зовсім несподівано для себе даю йому ляпаса. Виникає такий неприємний звук. А потім приходить відчуття, що я даремно це зробила.

— Ти шо робиш, сучко! Якого хріна ти махаєш граблями! Я ж прийшов до тебе. А ти…

— Боря, іди проспися! Ти себе не контролюєш.

— Це я себе не контролюю! — закричав він. — На себе подивилася б! Я лише тебе хочу трахнути. Тобі ж подобається, коли я тебе лапаю. Чого мовчиш?

— Досить! — трохи роздратовано сказала я, відчуваючи, що дратування зовсім загасило збудження, як вода вогонь.

Він дихав мені в обличчя перегаром і хитався.

— Ти п’яний, як чіп. У нас із тобою нічого не вийде. В тебе навіть не встане після бухла! Це ти хотів почути від мене? Ось, почув. А тепер залиш мене саму. Якщо ще хоч раз ти прийдеш такий оббуханий, то між нами все буде скінчено. Зрозумів?!

— Та досить цих емоцій! Ти просто стала тако… Ой, бля!

З кишені куртки Бориса випала фотографія, що опинилася недалеко від мене. Я швидко підняла фото і побачила дівчину голу топлес з написом:

Для мого пупсіка!

— Шо це за фото?! — розлютилася я не на жарт. — Шо це за тьолка? Відповідай! Паскуда, ти мені брехав!

— Сонечко, це не те, що ти думаєш.

— Геть звідси! Пішов в жопу, самець паскудний!

Борис виглядав трохи розгубленим і навіть наляканим, аж ніяк не очікуючи такого розвитку подій.

— Послухай, я все можу пояснити.

— Ах ти ж, сука! — від злості я почала рвати фотографію на шматки. — То ти трахаєш усіх підряд, хто має дірку та сіські!

— Шо ти зробила з фото?

— Пашол на хрєн! Вон атсюдава! Валі кабель сраний!

Він щось пробурчав у відповідь, але потім розвернувся і покинув мою квартиру. Нарешті я полегшено зітхнула, коли мені дали спокій. Тепер можна подумати над деякими речами. Стосунки з Борисом, безперечно, розпалися і я навіть не хотіла про нього думати. Не кине від пити, та навіть якби і кинув, він все одно мені набрид. Тим паче, подруга була права, коли казала, що усі чоловіки однакові. Мій справжній виродок і даун.

Відразу виникала проблема пошуку нового кавалера, достойного моєї дівочої уяви. Все-таки мені двадцять п’ять і вже пора влаштовувати особисте життя. Більшість подруг вже давно повиходили заміж. І мені б пора подумати про сімейне життя.

Після сварки із Борисом настрій в мене спаскудився. Мені хотілося лише напитися в друзки та про усе забути.

Майбутня вечірка обіцяла таку можливість.

Вечірка була організована на квартирі одного знайомого, що так люб’язно погодився дати приміщення на всю ніч майже за безкоштовно. Окрім мене та Катюхи, там ще були Надя, Дарця, Валера, Сергій, Іван та Руслан. Тобто, на вечірку збиралося чотири дівчини та чотири хлопця. Це давало мені можливість вибирати собі нормального пацана без понтів, поки їх ще не розібрали, як шаурму у центрі міста.

Сама квартира була простора на чотири кімнати, велика кухня та балкон. Коли ми з Катериною зайшли в квартиру, то там стояв тютюновий дим і лунала гучна музику. Близько десяти пляшок з під пива вже стояли порожніми у кутку. Ми привіталися з усією компанією і сіли за великий темний стіл, на якому вже стояли алкогольні напої. Як раз це мене цікавило найбільше. Бо після сварки з Борисом мені хотілося напитися до чортиків і про усе забути.

Проте, все вийшло не так, як хотілося. Хлопці випили не багато спиртного, чекаючи на нас. Схоже, пияцтво тільки почне набирати оборотів.

— Ну шо, чуваки і чувіхи! Всі тута зібралися шоб забухати і повеселитися. А хтось, можливо, і потрахатися. То ж давайте, вип’ємо за цю гламурну зустріч, — сказав Валера.

Усім без винятку наливали горілку, а тому мені теж довелося перехилити чарчину, щоб алкоголь почав свої активні дії в організмі для знищення усіх психологічних бар’єрів та розкриття внутрішніх резервів, на які твереза людина ніколи не здатна. Я випила горілки і закусила бутербродом.

— Шо ви всі, блядь, як задроти втикаєте! Розкажіть анекдоти, щоб можна було полахати, — втрутився Сергій в кілька хвилинну тишу, яка нагадувала медитацію тібетських лам для відкриття чергової істини. — Ладна, почну з себе. Всі слухайте гоніво. Карочє, приходіт чєл к шлюхє і питає: «Скільки»? «У нас такса 50 доларів». Мужик трішки подумав і каже: «Ладно, давайте хоча б таксу».