Брати Капранови - Розмір має значення

— Такого просто не могло бути, — несподівано для себе я підстрибнув зі стільця і темпераментно влупив кулаком по столу. — Я не міг такого схавати!

На мить усі завмерли, а потім Лях з такою силою заїхав ногою мені під коліна, що я снопом впав на своє місце, викликавши ображене рипіння з боку шкіряного стільця.

І тоді Генеральний писар сказав:

— Я теж схиляюсь до такої думки.

Власник високого кабінету обвів очима всіх учасників наради.

— Ви дозволите мені два слова?

Це справило враження навіть на бунтівного академіка. Невдоволений тим, що не зміг довести до кінця свою ескападу, він похмуро вмостився на першому ліпшому стільці.

— Я трошки знайомий із системою підготовки кадрів в УГС і впевнений, що навіть свіжого випускника академії не так вже просто скомбінувати. Не кажучи вже про агента другого класу. Ви щось почали говорити, агенте Мамаю?

— Так, — я підвівся зі стільця, попередньо відсунувшись від Ляха на безпечну відстань. — Я щиро перепрошую за те, що не стримався, але…

І послідовно, наскільки зміг, виклав свої аргументи щодо надійності результатів оперативного розслідування.

— Тому в Польщі я точно не міг нічого проковтнути.

— А в Ізраїлі?

Я почухав потилицю:

— Тут певна вірогідність є. Але я звірявся з митною статистикою. Вони дійсно завозять цю сировину.

— З Росії? — іронічно уточнив академік.

— Так. З Росії, — я взяв паузу, намагаючись угамувати розбурхані емоції. — Пане Омеляне! Я не знайомий з географією поширення вашої науки. Я доповідаю тільки про ті факти, які вдалося встановити. А те, що вони погано узгоджуються з вашими даними, іще не привід нехтувати результатами розслідування. Я ж не казав, що сировину виробляють у Росії. Можливо, це транзитна країна…

— І Росія теж? — скептично зауважив Перший заступник.

— Але ж вони возять порошок через космос, аби перепакувати! Я не можу передбачити їхньої терористичної логіки.

— Зрозуміло, — підсумував академік Майборода. — З поліцейської дороги вас не зіб’єш. Так і будете всією службою ганятися за порошком!

Тут знову слово взяв Генеральний писар.

— Скажіть будь ласка, пане академіку. Ви гадаєте, що можливість виробництва добавки в Росії повністю виключена?

— Сто відсотків.

— Зрозуміло, — пан Генеральний своїм миролюбним тоном приглушував вирування Майбородових емоцій. — Але ж на ринку біоресурсів Росія помітний гравець.

— Правильно. Бо то необроблена сировина. Те, що дає ліс. Вони збирають шишки, листя, рубають дерева і все це просто як є, у натуральному вигляді везуть на експорт. Розумієте? — з академіка трохи злетів повчально-зверхній тон, але агресія залишилася.

— А скажіть, будь ласка, чи ці біоресурси не можуть слугувати основою для розвитку біовиробництва?

— Можуть, — відповів Майборода. — Але не слугують.

— Чому?

— Тому що це — Росія.

— Вичерпний аргумент, — зауважив Генеральний писар без тіні іронії. — Але якщо уявити, що за справу візьметься, скажімо, КГБ.

Тепер я зрозумів, чому наше начальство віддає перевагу пінг-понгу, тим часом як рядові агенти частіше обирають бойовий гопак. Наче досвідчений тенісист, Генеральний спритно відправляв свої запитання на поле суперника, і весь час підкручував у потрібному напрямку. Ми просто-таки принишкли, спостерігаючи за розвитком цієї партії.

— Наука не може розвиватися на порожньому місці. Для її нормального функціонування потрібен фундамент. А вони сто років поспіль стріляли всіх біотехнологів.

— А зараз?

— І зараз там абсолютно порожньо.

— Ви впевнені?

— На сто відсотків. Науковці не можуть працювати у вакуумі. Наука — це перш за все обмін інформацією. І якби в Росії був хоч один осередок біонауки, я б обов’язково про це знав.

— Звідки? Вибачте, що перепитую, просто ми тут не дуже добре уявляємо ваш світ.

— Для того мене й залучили як консультанта, — заховав іронію у вуса академік Майборода. — Результатом роботи будь-якого науковця є публікація або доповідь на конференції. На конференціях від них навіть аспірантів немає. А публікації… Про що може йтися, якщо на всю Росію нема жодного профільного наукового журналу? Не кажучи вже про наукові центри.

— Тобто, там нема жодного наукового центру?

— Нема.

— А ліцензійного виробництва?

— Жодного.

— І навчальних закладів нема?

Академік вперто покрутив головою.

— І жодної лабораторії?

— І лабораторії теж.

— А науковці?