Брати Капранови - Розмір має значення

— Альо. Добридень. А Люду можна?

Чоловічий голос:

— Люду тепер уже можна.

Сумні жарти.

— Слухаю.

— Люда?

— Так.

— Це твій сусіда, Мамай. Людонько, ти так добре схудла, а моя дівчина мучиться, все ніяк не підбере собі препарату. Ти не порадиш, який ти приймала?… Ага, дякую, зараз запишу… Як? Грандіоза? Ні? Через «Ц». Граціоза. А фірма яка? «Пані Граціоза»? І ще «Інтернешенел». Ну, зрозуміло. Дякую дуже. Як, кажеш, «Худнемо назавжди»? Дай то Боже! А як воно взагалі? Нормально? Ну і чудово. Ну, тоді бувай.

— Бувай.

Отже, «Граціоза». Так, а що тут у нас в анкетах. Ого, теж «Граціоза». І тут «Граціоза». А тут немає. Рахунок три-один. Нічого собі! Треба перевірити.

Я присунувся до телефону і набрав телефон з останньої анкети:

— Альо. Вас турбують з відділу маркетингу фірми «Граціоза, худнемо назавжди». Пані Оляну можна?

— Я вас слухаю.

Голос сумний, вочевидь, дівчина переживає. І не без причини.

— Ви приймали наш препарат «Граціоза».

— А ви звідки знаєте?

— Нам повідомив дистрибутор.

— Який дистрибутор? Я у магазині купувала.

Я закусив губу.

— Ой, вибачте, продавець. Повідомив продавець.

— Зачекайте. Для мене подруга купувала, він не міг знати.

— Ну, значить, подруга… — Господи, як складно з цими жінками. — У мене тут анкета, і в ній не зазначено, хто саме.

— От сучка, — раптом відповіла трубка. — Вона ж обіцяла, що буде мовчати.

Я натиснув кнопку відбою. Почутого було достатньо. Отже, рахунок чотири-нуль. Та-ак. Як нам казали на кафедрі математики, три — ще не статистика? А чотири?

І я всерйоз взявся до телефону.

За півтори години з’ясувалося, що з сорока семи обдзвонених потерпілих препарат «Граціоза» приймали геть усі, тобто рівно сорок сім. Тому сорок восьмий дзвоник я зробив Ляху.

— Здається, я знайшов.

— Чекаю.

Приємно, чорт забирай, іти до начальства, маючи розгадку справи в кишені. І це, зауважу, за три доби роботи. Чи зміг би хтось упоратися швидше?

Лях сидів за столом, замислено звівши брови.

— Чого, козаче, зажурився?

— А ти гадаєш, ти у мене один такий?

— Такий — один, бо я готовий викласти тобі розгадку ребуса про незайманих дівчат, а точніш, тепер уже займаних.

— Давай.

Я осідлав начальственний комп’ютер:

— Дивися сюди. Дві з трьох анкетованих приймали препарат для схуднення «Граціоза». Красиво?

— А третя?

— Так отож-бо й воно! Третя теж приймала, тільки крадькома. Я її розколов по телефону, особисто. А потім обдзвонив сорок сім їхніх колег за нещастям. І виявляється, що «Граціозу» приймали геть усі. Добираєш? Отакий я молодець.

Лях на секунду замислився.

— Виробник?

— «Пані Граціоза Інтернешенел», Польща.

— Продавець?

Тут я ковтнув повітря. Оце так молодець! Не дотямив поцікавитися, хто цю гидоту продає.

— Ну?

— «Краса і сила», — я раптом згадав рекламу, навішану на кінець «Юпітеріанської кантати». — Точно. Корпорація «Краса і сила».

Професійна пам’ять агента — незамінна річ. Отак от вчасно згадати колись почуте ви б змогли? Особливо під грізним поглядом начальника.

— Який у тебе план дій?

— Все дуже просто. Налітаємо на продавця під прикриттям податкової. Вводимо свою людину і починаємо трусити. За тиждень обіцяю результат.

Начальникові брови полізли вгору.

— За тиждень? А я тобі обіцяю результат за годину. Ні, навіть за півгодини. Ти хоч знаєш, хто господар корпорації «Краса і сила»?

Починається. Як швидко безкомпромісний оперативник може перетворитися на політикана. Тільки дай йому доступ до коридорів влади. Я демонстративно всівся на стільця і відкинувся на широку спинку.

— Ляше, а я думав, ти мене знаєш. Мені по барабану, хто у них господар. Бо маємо справу з антиукраїнською змовою. І я піду до кінця.

— Ну, по-перше, щодо змови — це ще треба довести. Можливо, просто не прорахований побічний ефект.

Я скептично скривився.

— А по-друге, тепер ти дивися сюди.

Лях набрав щось на клавіатурі, одночасно розвернувши монітор до мене. І я зі свого напівлежачого положення отримав змогу помилуватися красивим написом, який поволі виступав на екрані.

«Корпорація «Краса і сила». Президент — Володимир Винниченко».

Тут уже мені стало не до лежання.

— Цього не може бути!

— Може.

— Він же патріот! Він же стільки зробив для нашого народу! Завдяки йому відкрилися нові обрії в опануванні людського тіла. Він же…

— Він же кум Генерального писаря УГС, — в тон додав Лях. — А ти кажеш, антиукраїнська змова.