Брати Капранови - Розмір має значення

— Скажи спочатку ти, а тоді вже я.

Лях побарабанив пальцями, потім крутнувся на стільці.

— Ну добре. Тільки обіцяй одразу забути цю назву.

Я кивнув.

— Спеціальний аналітичний відділ. Повторити зможеш?

— Ні, — я покрутив головою. — Вже забувся. А звідки ти усе це знаєш, коли вони такі секретні?

— Вони працюють під прикриттям наших посвідчень.

Все-таки УГС — це глибина. Хоч скільки пірнай, а дна не видно.

— То ти скажеш, навіщо це тобі?

Я посміхнувся.

— Ну знаєш, ми теж не тільки ногами працюємо…

— Не випендрюйся.

— Не випендрююсь. Ти не повіриш, але це навіть простіше, ніж з коровами та метаном. Наскільки я розумію, статистику швидких розлучень засекретили іще до того, як доручити справу мені, — мабуть, я вгадав, бо вустами керівництва пробігла миттєва посмішка. — А оскільки це так, значить цифра 147 у справі — чисте фуфло, — я знову вгадав. — Ну, і як висновок, я хочу знати справжню цифру. І не нову версію, а просто істину. Як гадаєш, маю на це право?

Право я мав. За кілька хвилин спеціалісти суперсекретного відділу видали нам справжню цифру. І я вперше у житті побачив, як у Ляха посірішало обличчя.

Я сидів за комп’ютером і ретельно вивчав анкети трьох потерпілих, отримані у районній лікарні за допомогою фіктивного посвідчення працівника Мінохорониздоров’я. Три дівчини, точніше уже не дівчини. Прізвища різні. Вік різний. Дитячі хвороби — нічого особливого. Ага, оце вже цікавіше. Двоє мешкають на одній вулиці. Що це нам дає? А нічого, бо вони ходять до одного лікаря, а отже, і живуть поряд. До речі, треба глянути регіональну вибірку, де зараз найбільше розлучень.

Поки комп’ютер розсилав секретні запити, я зварив собі кави. Хто б оце півроку тому сказав мені, що займатимусь такою справою…

— Ну, як там твої майстри спорту зі стрибків?

Це Сагайдачний зі своєю незмінною люлькою. Підтримує молодь добрим словом.

— Яких стрибків?

— У гречку.

Добре сказано.

— Усе заперечують. Ані сном, ані духом не знають, де вона поділася, клята незайманість.

Зачекайте, а може, у них зроду ніякої незайманості не було? Трапляються ж різні аномалії? Я ляснув пальцями і взявся до нового запиту. Тепер це дані медоглядів з карток потерпілих.

Відповідь надійшла майже миттєво. Одна з постраждалих якимось дивом медогляди ігнорувала, у двох інших графа «гінеколог» мала позначку «В нормі».

— Слухай, — сказав я Сагайдачному. — Як цікаво! Медогляди свідчать, що у дівчат незайманість до певного часу була. А потім раз — і десь ділася.

Мій сусіда зареготав на весь кабінет:

— А щоб ти не сумнівався, зазвичай воно так і трапляється, — він по-батьківськи поплескав мене по плечах. — Пам’ятаєш стару приказку? «Козаче, бережи бластер. Він — не дівчина, не обдурить». І японський поет попереджав нас: «Луснув обруч у старої діжки в саду. Не вір, самураю, зрадливій дівчині» [1] Тут і далі вірші в перекладі Т. Шевченка-Задунайського. Повністю з його творчістю можна познайомитися на сайті gak.com.ua . Фольклор, синку, на порожньому місці не з’являється.

У Сагайдачного прекрасний настрій, а тому люлька вальяжно звисає із самого кутика рота, під лівим вусом. Ще б пак — щойно блискуче завершено операцію з таємної ліквідації чергового міжпланетного терориста. А провину звалено на збройне угрупування конкурентів. Оце робота! Оце я розумію. А тут сиди і колупайся в результатах гінекологічних обстежень.

Так, добре, що там далі… Ага, осьо результати регіональної вибірки. Дев’яносто п’ять відсотків розлучень — міські відділи РАГС. Ну, то воно природно. На селі з мораллю завжди було краще.

— Слухай, а давай їх заарештуємо, — Сагайдачному муляло долучитися до справи хоч би порадою. — Тут вони у нас швидко розколються. Це вони мамі з татом розказують: в саду гуляла, квітки збирала, кому давала, сама не знала. А ми як втремо маку, одразу все згадають. З яким там інопланетником, де і коли.

Інопланетником? А це ідея. Я тут-таки взявся складати запит про фізіологічні особливості негуманоїдних рас у розрізі сексуального життя. Ага. Ну, і несексуального теж. Адже те, що земна жінка сприймає як секс, інопланетний чоловік — чи як воно у них називається?… — коротше, він ні сном ні духом. За їхніми поняттями. Може таке бути? Отож. Ну і що тоді виходить?

Я остаточно заплутався у своєму сексуальному запиті і вирішив трохи відкласти цю ідею. Для початку треба завершити з анкетами. Отже, далі у нас хронічні захворювання. Так, одна астматичка. Решта в цьому плані не помічені. Медикаменти постійно не вживають. Біологічно активні речовини? Дві з трьох худнули за допомогою модних зараз препаратів. Ну, це загальна пошесть. От, наприклад, моя сусідка теж приймала. Скинула кілограмів вісім, дуже пишалася… Стоп. Сусідка. Цікава думка. Судячи зі скандалу, що довелося почути через вікно, у неї теж негаразди на особистому фронті. Тільки без одруження. Отже виходить, що вона теж має бути доданою до статистики? Я потягнувся до телефону.