Брати Капранови - Розмір має значення

А найбільш дотепний додав:

— Бери обидва, стрілятимеш з двох рук.

Я сидів у кімнаті Фіминої квартири й підбивав підсумки своєї роботи.

Що ми, висловлюючись по-тутешньому, маємо з гуска? А маємо указку з мікрофоном, всучену як подарунок в синагозі та ручку з аналогічним пристроєм з банку. Може, це в них такий місцевий звичай — дарувати один одному мікрофони? Добре, хоч у Салмана нічого не всунули. Хоча…

Я витяг з кишені бластера й уважно оглянув. Начебто, нічого зайвого. А в обоймі? Останній набій здався мені підозрілим, і я перевірив його детектором. Стрілка одразу показала високий рівень випромінювання. Зрозуміло. Заховавши до холодильника усі подарунки, набої та про всяк випадок і сам бластер, я закрився у своїй кімнаті з метою ще раз обмізкувати план подальших дій.

Вікопомний Байда, викладач тактики в Академії УГС, казав: «Якщо не можеш створити операцію, створюй ситуацію». Що це означає? Поясню. Наприклад, вам треба упіймати рибу. Що ви робите задля цього? Зрозуміло що — висилаєте гвинтокрил з ехолотом, парочку катерів з ультразвуком та розставляєте тенета з лавсану. Це операція. А якщо у вас усього цього немає? Якщо риби багато, а ви один? Тоді ви берете вудку, сідаєте на березі ставка, нанизуєте хробака або, скажімо, мотиля, або банальну макуху, — одне слово, створюєте ситуацію. Отак діяв і я. Я закинув по гачку на кожного. Я їх роздрочив — кожного у свій спосіб. Якщо цей Ліон — не міфічна особа, банкір його точно приведе, а ні — то Каганович допоможе. Але головне — не Ліон, головне — що в один момент в одному місці зберуться майже усі, як говорить Фіма, тате-маме: банкір та бандит.

Звичайно, я розумів, що фігуранти справи мають можливість поспілкуватися між собою перед зустріччю. Але саме тому й заправив їм різні легенди. Для підвищення інтересу до моєї персони. Судовий виконавець і бойовик — попри очевидну розбіжність ці дві постаті мають багато спільного. Починаючи з того, що робота в них досить схожа, і закінчуючи тісними контактами поміж собою в реальному житті. Фраєрський бластер, куплений на базарі, повинен був підтвердити висновок — цей тип, тобто я, під прикриттям посвідчення Міжпланетної виконавчої служби підробляє кур’єром мафії.

Хіба тільки образ українського спонсора синагоги не в’язався з цією версією. Тому останнього тате-маме, чи як воно, — одне слово, рабина, треба було залучити до розмови в інший спосіб.

— Фімо! — я вийшов до вітальні і взяв свого господаря за рукав. — Слухайте, Фімо. Ви зараз підете до тої марсіаністської синагоги, знайдете рабина…

— Ні, — раптом рішуче відмовився Фіма. — Шо ви в самом дєлє, не можна знайти когось другого іти до цих макес? [16] Болячка (їдиш).

— Не можна. Ні другого, ні третього, ні навіть четвертого, — запевнив я.

Фіма на секунду замислився:

— Тоді возьмітє трошки з моїх грошей і наймітє собі когось п’ятого.

— Що? — здається, мені причулося.

— Я одказуюсь.

— Ви що, відмовляєтесь від своєї частки?!

— Не від долі! — підняв вказівний палець Фіма. — А від трошки грошей. Щоб ви наняли собі якогось мишигінер [17] Божевільний (їдиш). іти до їхньої синагоги.

Я посміхнувся якомога ширше.

— А тут ви уже помиляєтеся, шановний партнере! Від грошей. Усіх. До копієчки. Ви щойно відмовились від усіх наших домовленостей, тобто від УСІХ грошей. Зрозуміло?

— Ну-у-у, — одразу заканючив Фіма. — Через таку дрібницю…

— Це не дрібниця, а принцип, до вашого відома.

— А в мене як, по-вашому, не може бути тоже якийсь принцип?

Ні, ну це вже просто виходить за всі межі!

— Послухайте, Фімо! Від вас не вимагається переїздити на Марс. Ви тільки скажете рабину, що я дам йому двісті тисяч. І все.

— Двісті тисяч?

— Так. Просто скажете та підете собі геть.

— Такі гроші марсіаністському рабину?

— Фімо, здається, у нас бізнес. Чи я чогось не розумію?

— Він не розуміє! — сплеснув долонями Фіма. — Так от, послухайте сюди! Якщо є на світі синагога, до якої я ніколи не піду, навіть якщо ви просто мені дасте ці гроші, то це марсіаністська. Ляжеш із собаками — прокинешся з блохами! Можете забрати собі всю мою долю, але пам’ятайте, що вас за це покарає Бог. Двісті тисяч марсіаністам! Ви чули про таке?

Старий так рознервувався, неначе в нього і справді були якість принципи. Виявляється, я сильно недооцінював свого господаря.

— Фімо, я пожартував, звідки в мене двісті тисяч? Пробачте.

— Ви, гої, такі легковажні, бо придумали собі милосердного Бога. Він пробачить, треба тільки покаятися. Запам’ятайте, Бог один, і він наш, а не ваш. Бог не фраєр, і йому ваше каяття цим тухес паровоз [18] До дупи паровоз (їдиш). .