Брати Капранови - Розмір має значення

Очевидно, це був тост, тому що якось непомітно в моєму келиху відновився рівень напою, і професорова рука простяглася назустріч.

Довелося всерйоз взятися до фруктів, хоч це і нікудишня закуска.

— Ви знаєте, колего, в мене вже був один подібний випадок. Пацієнтка з двома серцями. Пам’ятаєш, Ядзю, на Центаврі?

Ядзя знову кивнула і посміхнулася.

— Але те, що зробили ви, це, без сумніву, вищий пілотаж. Скажіть, колего, де ви вчилися?

Розмова починала заходити на гливке. Ні, безперечно, я знав, де навчався лікар першої категорії Мамай, але добрий фахівець та ще й за пляшкою розколов би мою легенду, наче горіх-ліщину. А крім того, маневри зараз не входили до моїх планів. Я прокашлявся:

— Професоре, я, власне, не в цій справі.

— Невже? — здивувався він. — А в якій?

— Мене цікавлять фінансові проблеми, — з цими словами я видобув із нагрудної кишені купюру в один злотий. Фокус був у тому, що ці купюри вийшли з ужитку доволі давно, але зрідка траплялися. Отже, використання їх як пароля, з одного боку, дозволяло уникнути випадкових збігів, а з іншого — нічим не загрожувало безпеці агента.

Побачивши злотий, професор Гладкий раптом посерйознішав, його пухнасті брови з’їхалися докупи, а рука поставила келих з коньяком.

— Ядзю, залиш нас, будь ласка.

Та без жодного слова вийшла з кімнати. Господи, невже бувають такі жінки? Тоді, може, й одружуватися варто.

Пересвідчившись, що за дружиною зачинилися двері, професор підскочив з фотелю і став порпатися в старовинному серванті, що прикрашав вітальню. Не найкраще місце для зберігання паролів, між нами кажучи. Але за мить він видобув звідти купюру в п’ять злотих і поклав поруч із моєю.

Номінал папірця не важив нічого. Тільки номер. Сума кожної цифри його п’ятірки з відповідною цифрою моєї одинички давали в підсумку десять, тобто нуль. Оце і був знак, що я маю найвищі повноваження, і треба виконувати будь-яке моє розпорядження. Якби була одиничка — значить, повноваження обмежені разовим дорученням, двійка — тільки передача техніки. Ну, і так далі. Дуже зручно.

Отже, у мене був нуль, і очі професора полізли на лоба. Нуля він ніколи не бачив, як і більшість наших агентів.

Коли очі пана Гладкого повернулися на місце, він акуратно склав свою купюру, потім заховав її до серванта, повернувся й налив собі ще коньяку. Мабуть, для заспокоєння.

— Ну знаєте, молодий чоловіче… Тоді ви мене вразили двічі. Тоді двічі приміть мої компліменти. Тоді я розумію, що безпека України — в надійних руках!

— Жодного слова! — перервав я його. Іще не вистачало тут мені дифірамбів на адресу УГС. Врешті-решт існують же елементарні правила конспірації чи ні?

Але випити за моє здоров’я все-таки довелося. Українці щодо цього дуже наполегливі.

— То чим я можу прислужитися батьківщи… ой, перепрошую, шановному пану?

— Мені потрібен контейнер номер сім.

— А! — зрадів професор. — Це той, що я привіз зараз? Він якраз у моїй валізі. — Ядзю! — закричав він так раптово, що я не міг його спинити. — Ядзю! Ти валізу розпакувала?

— Так, коханий.

— То принеси-но мені аптечку зі зразками, таку синеньку, на дні лежала.

Я тільки руками розвів.

— Вона зараз принесе, — запевнив пан Гладкий, а сам тим часом іще раз розлив коньяк.

І справді, не встигли ми випити, як у дверях з’явилася Ядзя із синьою скринькою в руках. Вона передала її чоловікові, потім кинула оком по столу, чи не треба чогось донести, і тихо зникла, немовби й не було її. Просто чудеса дресирування!

Пан професор поклав скриньку на стіл, і я не втримався від запитання:

— Пробачте, а ви в юності в цирку не працювали?

— А ви пам’ятаєте? — раптом зрадів він. — Ні, ви не можете пам’ятати.

— Я тоді ще був зовсім маленький.

— Ну хіба що, — він скептично пожував губами. — У мене був номер із дресированими пантерами. Щоправда, тільки три роки, а потім я цілковито присвятив себе медицині.

— Зрозуміло, — сказав я і поклав руку на знайомий пластик контейнера номер сім.

Цього разу він виглядав як аптечка. Воно і зрозуміло — що іще може мати із собою лікар? Та і я за документами лікар, хай навіть косметолог, а отже, аптечка не викликатиме жодних підозр.

Контейнер мав номер сім, оскільки в ньому містилися засоби для сімох основних справ таємного агента, а саме: підслуховування, підглядання, просторового стеження, маскування, тимчасової нейтралізації із втратою пам’яті чи без, фіксації та двох різновидів остаточної нейтралізації. Ну, ви розумієте, що я маю на увазі.