Брати Капранови - Розмір має значення

— Середня потреба в «Граціозі» на одну жінку є дві з половиною пачки на рік, з чого виходить…

Він сипав цифрами, немовби на щорічному конгресі статистиків. Мені це було дуже цікаво, чи принаймні такий вираз зберігався на тренованому обличчі. Клієнта треба розігріти — так вчить теорія. Холодний клієнт — те саме, що холодний борщ — з’їсти можна, перетравити — ні.

А цей клієнт мені навіть подобався. По-перше, професійність, тобто володіння матеріалом, по-друге, скромність і нехтування особистим іміджем заради справи. Мені доводилося мати справи з багатими людьми, навіть з дуже багатими, і я помітив, що особиста скромність — їхня професійна, якщо можна так висловитися, риса. З іміджу вибивався хіба діамант на пальці — але, можливо, то подарунок коханої чи родинний амулет.

Однак виклад китайських реалій трохи затягувався, тому я дочекався вимушеної паузи — просто для того аби набрати повітря в груди — і ввічливо попрохав:

— Я хотів би познайомитися з виробництвом.

— Цо пан муві? — він, здається, трохи захлинувся.

— Я хотів би познайомитися з виробництвом, — повторив я дослівно для полегшення сприйняття.

— По цо? — здивувався пан Марек.

— Ми купуємо у вас «Граціозу».

— Бардзо добже! — він щиро зрадів від такої інформації і навіть сплеснув у долоні, зблиснувши діамантом.

— Багато «Граціози».

— Но, не надто дужо, — він звів брови, — бо як порівняти ту кількість, що пан замовляє на рік, із кількістю жінок в Україні…

Я вирішив не чекати ще одного статистичного звіту:

— Але достатньо?

— Очивіще.

Ага, перший крок є. Ходімо далі.

— Наші клієнти цікавляться деталями виробництва, та й самі ми хотіли б ознайомитися з тим, як відбуваються процеси на вашому підприємстві.

Він дивився на мене, ніби не розуміючи:

— Вона має малу ефективність?

— Хто?

— «Граціоза»?

Я розвів руками:

— Ні, вона має чудову ефективність.

— Но власне! То по цо пану виробництво?

Логічно, нема чого сказати.

— Зачекайте, пане Володиєвський. Але ж ми є ексклюзивним дистрибутором.

Оця вже мені собача бізнес-мова. Аж у горлі шкребе.

— А! — зрадів раптом Генеральний менеджер. — Зрозумяле. Пан цікавиться ціною. Власціве! І ми готові предисткутувати ціну, — він поклацав кнопками телефону: — Пані Кшисьо, ілє коштує «Граціоза» для України?

Та миттєво відповіла, немовби знала всі цифри напам’ять. Ні, все-таки професійний персонал — основа будь-якого бізнесу.

— Отож! — знову потер руки пан Марек, потім щось підрахував на калькуляторі. — Ну, я міг би скинути для пана пару злотувок. А точніше, одну і три десятих. Але тільки за умови істотного зросту обсягів. Бо я не якийсь там халупник. Мої фабрики розраховані на великий обсяг, і те, що пан купує зараз, для нас є фактично страйк! А якби…

Довелося втрутитися.

— Пане Володиєвський, мене не цікавить ціна.

— А цо цікавить пана? — щиро здивувався він.

— Виробництво.

— Рани Бозькі, на цо пану наше виробництво?

Він поводився точнісінько як пташка, що захищає своє гніздечко, але ж саме оте гніздечко і було моєю метою.

— Розумієте, пане Мареку, я не бухгалтер. Мене не цікавить ціна. Я лікар, і моя задача — оглянути виробництво і зробити висновки, чи відповідає воно нашим високим вимогам.

Про високі вимоги це я навмисне підпустив. Хай знає, з ким зв’язався. І пан генеральний менеджер дійсно занервував. Підскочив, немовби його бджола вкусила, та забігав своїм невеличким кабінетом.

— Не розумєм. На цо пану виробництво? Тераз у мене купує Китай. То як пан собі мислить, їх цікавить виробництво? Вони його мають в носі! Цікавляться, чи їхні китаянки будуть худими, коли прийматимуть препарат. І ще ціною. Ну, там упакування, обов’язкові написи, сертифікація… — він зачепився за нове слово і спробував іще один фінт, — в Україні «Граціоза» сертифікована?

— Авжеж.

— Но власне! Сертифікат — це одповідність певним стандартам. То значить, наш засіб одповідає стандартам України?

— Він відповідає міжнародним стандартам, — блиснув я ерудицією, — інакше б ми його не купували.

Пан Марек зупинився і навис наді мною, немов Роденівський мислитель.

— Но?

— Що «но»?

— Чого ж пану іще треба?

Я посміхнувся дещо кровожерливо:

— Подивитися ваше виробництво.

— По цо?

— Я вже пояснював.

Моя наполегливість нарешті досягла мети. Пан Володиєвський завмер, щось обмірковуючи. Пальці вибивали на столі складний ритм, котрий, як твердять медики, знаходиться в резонансі із власними біоритмами піддослідного. Я взагалі останнім часом дізнався чимало корисного завдяки спілкуванню з науковцями.