Петро Яценко - Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]

Здесь есть возможность читать онлайн «Петро Яценко - Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Піраміда, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Дерево бодхі — рослина, сидячи під якою Гаутама Будда отримав просвітлення. Насправді ж це звичайне дерево роду фікусів. Сотні тисяч, мільйони таких дерев ростуть у всьому світі, навіть в оселі самотньої тридцятип’ятирічної жінки, героїні роману Петра Яценка «Дерево бодхі».
Мула — герой роману «Повернення придурків» плекає цілий яблуневий сад. Разом із другом він розуміє, що після осягнення Нездійсненної мрії людині залишається лише один шлях у житті. Але той, хто колись пішов цим шляхом, рано чи пізно повертається…

Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи] — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Так-так, — поспішив додати Перелюб і розгорнув перед телекамерою аркуш паперу: — Ось її власноручне зізнання. Тут докладно описано, як саме і заради чого вона його вбила… — кат знову отримав сокиру і заносив її над дівочою шиєю.

— Ви толька вдумайтесь! — потрясав рукою прокурор. — Ана убіла чєлавєка із-за нєскалькіх паршівих бумажек… даже нє дєнєґ!.. Латарейних білєтав!!.. Какой нєчєлавєчєскій цінізм і жєстокасть скриваются в етам, как правільна сказал адвакат, нєжнам і, на пєрвий взгляд, хрупкам тєлє!..

— Він має рацію, — закивав на екрані Перелюб, — це жахливий злочин.

— Да, — погодився Бос, тримаючи в руці порожній кухоль, — ета прєступлєніє можєт іскупіть толька адєкватнає наказаніє… — він повернув голову до Перелюба: — Ти нє відєл, куда падєвалась хадячая півная бочка?..

Знову почувся моторошний барабанний дріб. Дощ припустив сильніше. Кат, над яким тримали парасольку, замахнувся сокирою.

— Зачекайте!!.. Стоп!!.. Це я!!!.. — почули ми раптом надривний крик. Футбольним полем бігла гладка людина в сірому плащі й бейсболці: — Це я. Продавець!!.. Продавець квитків!!.. Лотерейних!!..

Ми з Мулою повідкривали роти, а гладка людина хлюпала по калюжах, зірвала з голови бейсболку, скинула на траву свій плащ, і тут уже всі пізнали Продавця лотерейних квитків. А він біг і волав:

— Стоп!.. Стоп!!.. Зачекайте!!..

— Він живий! — прошепотів я.

— Він є! — подивився на мене отетерілими очима Мула.

— Значить, ця дівчина — н-а-ш-а!!! — закричали ми і притьмома кинулися на поле.

Та безголовий кат нічого не міг чути, а його помічники, як і всі, розгубилися та забули спинити екзекутора.

Кат опустив сокиру…

— Ну як, ви вже передумали? — перед нами ніби з-під землі виріс усміхнений торговець пивом. — Продаєте дар?.. — він запопадливо зазирав нам в очі. — Я маю грубі гроші…

І ми, дивлячись повз нього, безживно прошепотіли:

— Забирай.

V

Завжди тримайте відчиненими двері для Продавця лотерейних квитків.

Сумні мелодії мокрих вулиць. Далекі жовті вікна багатоповерхівок. Самотні перехожі. Дивний вечірній щем… Осінь.

Мула застудився, температурить і кашляє. Я щодня прокидаюсь о п’ятій і плентаюсь на міське звалище. Вертаюся в обід та пізно ввечері з ліками і чимось їстівним.

Мулі гіршає. Крім нього, у мене нікого нема.

Лікарі бояться приходити до нас, бо жоден лікар навіть за гроші не хоче лізти в люк неподалік котельні та спускатися металевою драбиною під землю, в бетонний тунель теплотраси, де ми тепер мешкаємо.

Мула зустрічає мене щоразу радісно, тулячись до величезних гарячих труб, слухняно ковтає піґулки, намагається жартувати.

— Чому ти не хочеш іти до лікаря? — кожен раз наполягаю я.

— Ця велика труба краща за лікаря, — ледь посміхається він. — Вона додає мені сил.

— Я домовлюсь із кимось на звалищі, ми піднімемо тебе нагору і понесем до лікарні.

— Так, я знаю, ти зможеш заподіяти мені таке, — ображено бурмоситься Мула, — удвох із якимось п’яницею насильно тягти мене до лікарні… Бо ж на звалищі, крім тебе, всі п’яниці. А я не люблю п'яниць… Та й до якої лікарні?.. Туди ж не приймуть без грошей. Тут є ти, тепла труба і якісь ліки, а там цього не буде… — він бере мене за руку своєю кволою рукою. — Краще попіклуйся про свій флюс…

Я тікаю в далекий закуток тунелю і там часом нечутно коротко плачу. Так, я плачу, хоча й чоловік, бо знаю, що Мула має рацію.

Конкуренція на звалищі з кожним днем стає все жорстокішою. Цінного мотлоху, за яким у приймальних пунктах платять хоч якісь копійки, на всіх не вистачає. Пункти закриваються, а ті, що лишились, зменшують розцінки. Такі, як я, збирачі ділять територію. Часто трапляються бійки.

Ми пішли з нашого села, бо там усе нагадувало про Неї. І навіть тепер я не можу спати вночі: мені сниться жахливий безголовий кат з блискучою сокирою, і я прокидаюсь. Я чую, як важко дихає і хрипить уві сні Мула, запалюю шматок паперу і спостерігаю за великими сірими щурами, що лежать на трубах і гріються.

Ми не чіпаємо щурів, а вони не чіпають нас. У цих тварин розумні очі. Коли продавці, робітники та хроби на чолі з босами знищать самі себе, панівним видом на Землі стануть щурі. Але якщо й вони будуть жадібні, даватимуть і братимуть хабарі, обманюватимуть одне одного, то їх світ чекатиме теж сумна доля.

Якогось дня мене прогнали зі звалища. Уранці, коли я прийшов на свою невелику ділянку, там уже працювали двоє чоловіків і одна добре вбрана жінка. Побачивши мене, жінка почала вигукувати матюки, а чоловіки кидали в мене каміння й погрожували обрізками водогінних труб. Жінка влучила мені в спину гнилим яблуком, і я пішов.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]»

Обсуждение, отзывы о книге «Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x