Наталка Сняданко - Фрау Мюллер не налаштована платити більше

Але Христина якраз повірила. Усе, що Соломія розповідала про Штефана, страшенно нагадувало її власного батька. Той теж любив притримуватися надійних схем і приймати рішення, які «слід» чи «не варто» приймати в тій чи іншій ситуації, ніби зазираючи щоразу до невидимого підручника, у якому крок за кроком розписане його життя й щоразу вказані варіанти правильних і хибних вчинків, а також бали, які він отримає, вибравши той чи інший варіант. А якщо в підручнику раптом була вирвана сторінка або просто не існувало відповідного розділу, батько відчував безмежну розгубленість, холод між пальцями ніг і тремтіння в грудях, що завжди супроводжувало в нього страх перед необхідністю приймати рішення, ніким не вивірене й не затверджене. Таких ситуацій він намагався всіляко уникати і або зволікав, доки міг, або намагався з кимось «порадитися», щоб заспокоїти власне сумління і хоча б частково перекласти відповідальність на когось іншого.

— Це мені нагадує якийсь застиглий ґештальт із авторитарною мамою, яка все й завжди вирішує за сина та не допускає ніякої шкідливої самодіяльності, — посміхнулася Христина. — Евин психоаналітик тут мала б що сказати.

— Мабуть, щось у цьому є. Мама в нього справді гіперавторитарна. Ну, але ж ти знаєш цих галицьких бабусь, які і в дев’яносто легко піднесуть на спині два корці пшениці. З ними не посперечаєшся. Як на таку маму, Штефан і так доволі адекватний. Тільки справді зовсім не вміє відчувати власного тіла. Якщо його запитати, що він відчуває, то тільки губиться, дихання стає поверховим, хребет втрачає гнучкість, на обличчі застигає закам’яніла маска. Жодного відчуття не здатен описати, навіть чи нога в нього затерпла, чи він її відчуває і як саме відчуває — тепло чи холодно, напружено чи вільно, рухливо чи застигло. Внутрішня зона геть заблокована. Ну і, ясна річ, — глибоке переконання, що всі відчуття й бажання — це просто слабкості, які не можна собі дозволяти, бо це заважає рухатися вперед. А куди саме «вперед» і головне — навіщо, це вже питання з «недозволеного» асортименту.

Соломіїні батьки були зразковою парою. Це було одне з тих рідкісних студентських подружжів, яке витримало випробування часом. Вони становили єдиний механізм і завжди говорили й діяли чітко та злагоджено. Тонко відчували одне одного й приймали рішення та виконували їх, ніби грали в теніс, уміло подаючи і відбиваючи м’ячі. Точніше, ідеальною була мати Соломії. Випростана, ніби з натягнутою десь глибоко всередині струною, завжди доглянута, з ретельним макіяжем і ретельно зачесана, вона була такою ж бездоганною в усьому, що робила. Удома в них завжди панував ідеальний порядок, обід завжди був свіжим і ніколи розігрітим, а страви — вишуканими й складними в приготуванні. Усі знайомі дивувалися, коли Соломіїна мати встигає все це — мити вікна раз на місяць, улаштовувати генеральне прибирання щодва тижні, крохмалити власноручно вишиті серветки для обіднього столу, до блиску чистити срібний сервіз, яким вони користувалися щодня, випікати пиріжки з листкового тіста, зробленого також власноруч. А при тому всьому ще й працювати директором невеликої торговельної фірми.

Батько обожнював Соломію, і коли мами не було вдома, вони часто влаштовували собі невеличкий бунт: вечеряли канапками з ковбасою та сиром, запивали все це чаєм і дивилися телевізор — жодна з цих приємностей не допускалася суворою мамою: телевізор вона вважала не менш шкідливим, ніж канапки на ніч. Потай батько іноді дозволяв Соломії після таких оргій лягти спати, не почистивши зуби й не помивши ноги (мама щодня купала її перед сном), — замість цього вони довго читали якусь заборонену мамою дитячу книгу (мама вважала, що дітям неприпустимо читати про жахіття й насильство, таким чином, із доступу вилучалася вагома частина світової дитячої класики) та розповідали одне одному страшні історії. У цих історіях батько здебільшого був вовком, а Соломія — Червоною Шапочкою, але не наївною і беззахисною, а підступною та жорстокою, і вони вигадували різні варіанти історії вовка й дівчинки, у яких жертвою переважно ставав вовк.

Її батько був дуже нетиповим для тих часів чоловіком. Він уважно стежив за модою й завжди давав доньці корисні поради про те, як їй краще вдягнутися. Сам діставав їй гостродефіцитні модні речі, вибирав зачіски, взуття й навіть радився з нею, як із дорослою, коли слід було прийняти якесь важливе рішення. Іноді Соломіїна мати навіть жартувала, що донька зможе скоро замінити її на посаді дружини, настільки по-дорослому поводилася Соломія. Сама ж Соломія потай ревнувала маму до батька й мріяла колись вийти за нього заміж.