Олесь Ульяненко - Квiти Содому

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Квiти Содому» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Квiти Содому: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квiти Содому»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

За яких обставин людина може опинитися на самому дні і чи може вона, навіть маючи бажання, вирватися звідти і повернутися до нормального життя? Чи можна змінити свою долю, якщо ти з дитинства приречений жити серед покидьків? На ці та багато інших питань намагаються знайти відповідь герої роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому».

Квiти Содому — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квiти Содому», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Під час цього феєричного балу Алла вертілася, крутилася, навісніла, мов не своя, показувала задницю, обламавши кринолін, йому… Це був симпатичний кавалер, вірніше він грав кавалера енного сторіччя; зараз така мода, а гадаю, була завжди, на солодкавеньких хлопчиків, котрих їхні мами народжували без всіляких патологій, виховували від «а» до «я», і у всьому і скрізь панували гармонія та статок. Усього вистачало. Все у них виходило: навчання, жінки, хлопчики. От останнє… Ось таки з останнім…

Вони сопуть у ванній кімнаті. Ванна кімната вифарбувана у золоте. Золоті стіни, порцелянова стеля. Голуба ванна. «У мене не виходить…» — скиглить він. «Спробуй. Давай я пососу…» — «Ні, ні, ні…» — відчай, істерика, навіть голос не схожий на чоловічий. Алла виставила рожевого задка, пантерою вигнувши спину, обіпершись міцно руками, як кігтями, об краї ванни, але у Павла нічого не виходило. Він стояв зі спущеними штаньми, і я дивилася на його пухкеньку безволосу сраку. Мені, повторюю, було не цікаво; мене це захоплювало… мама перехопила мій погляд, хтиво перехопила.

Далі знову тріскотіння гульні: голі і напівголі тіла, що обридали і набивали мені оскому, як після кільканадцяти порцій морозива. Алла нюхала кокс, тягнула опійну трубку, а потім у присутності здорових чоловіків її трахали еластиковими піпіськами дві китаянки. Я розуміла, що це їй подобається, і вона розуміла, що це подобається мені. І тоді на мене накотила лють. Але Алла виявилася проворнішою і досвідченішою.

Так моя чудотворна матуся і підкинула мені його, Павла, російського дворянина, з витоками походження від конюхів Родзянок. Але, певне, що і то лажа.

Спочатку він у присутності матері попросив у мене пограти у доктора.

— Підніми, крихітко, спідничку, — сказала Алла.

Я стояла і дивилася на нього. Широко відкритими очима дивилася.

— Я тобі щось розповім. Дуже цікаве…

— Що…

— Хочеш пограти у корівку? Колись ми гралися у корівку. У мене був знайомий хлопчик. Ми роздягнулися. — Павло швидко задихав. — Я став на руки і на ноги. Як корівка. І він смикав мене за дійочку… Так смикають корівку за дійочку. Потім він катався на мені.

— Ні, не хочу. Я не бачила зроду корівки.

— Зараз, крихітко, побачиш, — Алла затягнулася глибоко гашишем і облизала соковиті, враз пересохлі губи. Алла осоловіло глянула на Павла: — Тільки ти, любий, може, переплутав… — Вона залилася реготом. — Може, то була справжня корова?!

— П-хе-е, — презирливо надув губи Павло. — Яка різниця, хто то був — корова, дівчинка, хлопчик. Я пробував анальний секс із псом, але це не так збуджує. От подрочити псу член — то інша справа. Він міцний, дає багато сперми. Або коли він наскакує на тебе ззаду. Одне задоволення. Треба любити задоволення, як і своє тіло. А ви дрімучі совки, колгоспники. Ви про це мрієте, а я роблю. Далі штрикання та лизання одне одному, баба з бабою, у вас не вистачає ані розуму, ані сміливості.

— Падло, — млосно протягнула Алла. — Ти забуваєш, що вона моя донька. — І гроші… — хрипнула Алла.

— Божевільні гроші, — сказав Павло. — І я їх на тебе витрачаю.

Алла царським жестом простягнула в мій бік руку.

— Твоє…

І тут мене прорвало:

— Я буду грати у корівку. Тільки без неї, — і ткнула пальцем на Аллу.

Але того вечора нічого такого не трапилося. Ми з Пашею мило розмовляли у затишній маминій кімнатці, з плюшевими ведмедиками, китайськими картинами на шовку. Ми розмовляли про цікаві речі. Чому дітям не дозволяється те, що й дорослим, і як визначити: хто дорослий, а хто малий. Він попросив мене підняти спідничку. І я слухняно підняла. Павло помацав мої трусики, погладив попку, розвернув і ще раз попросив, щоб я їх приспустила. Він поцілував одну половинку, потім другу. Далі роздягатися я не захотіла. Лише показала йому свою киску, сівши на крісло, широко розставивши ноги. Павло попросив її поцілувати. Я згодилась. Він лизав її язиком і в перервах залитував, чи приємно було. Мені дійсно було приємно. І я йому це сказала. Тоді він ввів вказівний палець у дірочку і сказав, що я там волога і що я вже доросла дівчинка, а вільною рукою витяг свою штуковину, що задерлася догори і тремтіла з кожним порухом. Він сказав, якщо мені приємно, то нехай і я йому зроблю приємне. Як? — запитала я. Потримай мою штуку. Мою піпіську, сказав. Бачиш, яка вона велика і гарна. Я затиснула його член руками, і він відразу кінчив. Тоді я сказала, що пішло біле молочко. Мені сподобалося. І попросила ще раз. Але Павло відповів, що нехай іншим разом, він втомився. А ще іншим разом ми будемо фотографуватися голенькими. І грати в корівку? — перепитала я його. Так. А хочеш фотографуватися голенькою? Я дійсно цього хотіла, бо він був першою людиною, яка звернула на мене увагу, і поводився він ніжно і не грубо. Я згодилася. Так нас застав яскравий, налитий сонцем і свіжістю світанок. І вперше, у сім років, я відчула світанкове очищення.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Квiти Содому»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квiти Содому» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Там, де південь...
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Вогненне око
Олесь Ульяненко
Виктор Ульяненко - Шокирующие китайцы
Виктор Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Жінка його мрії
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Квiти Содому»

Обсуждение, отзывы о книге «Квiти Содому» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x