Руслан Найда - Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

– Я все життя співав на майданах легенди, сказання, думи… Та цілісною людиною відчув себе лише тоді, коли почав виловлювати з потоку завчених слів і образів ті, які самі входили в душу й пам’ять. Моя уява почала змінюватись, з’явилося відчуття власної, хоч і крихітної участі у коловороті часу й подій, в тайнах Життя, Смерті й Любові… І хоч де я мандрував, а завжди повертався сюди, до духовного стовбура – мого особистого, що водночас був стовбуром і більших за мене людей. Це моє відкриття. Поясни, що це?

– Ти відчув міць і силу Дерева Життя. Мого Дерева, того старого дуба над Дніпром, що для тебе явивсь деревом твого, сколотського роду. Той стовбур зв’язує покоління, братає душі, народжує і нищить мільйони заради того, щоб підняти одиноких геніїв до вищих сфер, до висот справжньої творчості… З легендою, з її розумінням до тебе приходила впевненість і легкість, а головне – приходило бачення твого особистого шляху, твого кола. Більше коло твого шляху – це дорога з предвічних днів через зелені кургани і гончарні круги, крізь намиста хороводів і крізь безліч людських доль, крізь золотаві храми і пісенні свята, через сьогоднішню мить до наступних перетворень. Менше коло – це твоє життя серед сколотів-хліборобів, з гуслами, в безкінечній дорозі, з луком і стрілами в час небезпеки, з музикою й легендами, які ти несеш людям. Ти зникнеш зараз, але потім повернешся знов. Так триватиме, допоки росте Дерево.

– Я б свою душу викував у струну, нехай би вона лишилась на гуслах хоч би й іншого поета…

– Твоє життя – твій вибір. Ти можеш вічно бути живим пагоном на Дереві, а можеш впасти у байдужу пітьму. Твій вибір, людино.

– Та чи не зникне Дерево раніш, ніж припине звучати музика? Якими шляхами йтиме мій народ?

– Я розповім тобі, слухай. Будуть чорні орди, татарські й половецькі, топтати землі мирних хліборобів, але щоразу на згарищі проростатиме зелений пагін-колос… Буде Київ і Київська держава вогнищем європейської культури, а твоє слово звучатиме в устах співців Бояна, Ора і Митуси. Ти живеш зараз, як повнокровна частинка природи, знаєш зло тільки із зовнішнього світу, в тобі панує світле начало. Згодом людина захоче подолати зовнішнє зло і мимоволі пустить у своє серце темну силу – страх. Тоді прийде Месія, він вкаже людям шлях до подолання темряви в своїх серцях і подарує світові молоде, світле і всепереможне слово – Любов.

Буде дивовижне козацьке братство, що не лишить по собі багатих мармурових палаців, майже ніякого матеріального сліду. Але духом цього братства будуть освячені подвиги майбутніх лицарів, бунти проти огидного рабства й усі шляхетні пориви. Дух козацтва, його ідеал розцвітатиме, як чарівна квітка папороті серед найтемнішої ночі. Струна життя, як мрія, звучатиме в рядках «Кобзаря», ридатиме гіркою давньою правдою, ревтиме від безнадії, але не порветься і не сфальшивить. Крапля розіллється морем, а відблиск давньої правди, сонячна блискітка з тої струни запалає гнівом розбудженого велетня на штиках рушниць Холодноярських гайдамаків, Січових Стрільців, воїнів Повстанської Армії.

А твій змучений народ століттями молотитимуть жорна двох великих імперій. Вилущуватимуть з нього знання, віковічну поетику й талант… Могутня течія Вічної Ріки твого народу гнитиме синьо-зеленими болотами, вода стане отруйною, земля перестане родити. Житимуть на землі твоїй поторочі – безголові, бездухі, безкрилі. Але й тоді я скажу: твоє життя – твій вибір, людино. Якщо подужаєш ти тоді, як і тепер, свою душу викувати в струну, щоб звучала вона в музиці іншого – то будь певен, співець знайдеться. І співатиме, доки житиме на твоїй і моїй землі хоч одна незломлена людина, яка не зречеться себе, тебе, мене, не спідлиться і не змертвіє, яка обожнюватиме дітей і ніколи не розірве струну єдності з усім живим. Дерево, воно ж, як і чарівна квітка папороті, розцвітає тоді, коли хоч одна жива душа за нього бореться… І вірить в нього.

Отже – твій вибір, людино!

Таку історію навіяв старому оратаю дві тисячі років тому сам Бог Радух, коли той прийшов йому вклонитись перед дорогою в далекі світи.

Другий лук і стріла.

Зуби й кінь. Їде лемко.