Деніел Кіз - Квіти для Елджернона

Фей досі хоче, аби я щовечора ходив танцювати з нею. Минулий вечір почався для нас із випивки й танців у клубі «Білий кінь», звідти ми пішли до «Схованки Бенні» , а потім до «Рожевого черевика»… а потім я вже не пам’ятаю, в яких місцях ми були, але ми танцювали, аж поки я вже не тримався на ногах і був готовий упасти. Моя терпимість до міцних трунків, певно, дуже зросла, бо я зайшов дуже далеко, перш ніж з’явився Чарлі. Пригадую лише, як він танцював дурну чечітку на сцені клубу «Алаказам». Йому довго аплодували, а потім менеджер викинув нас геть, а Фей сказала, що мене вважають великим коміком, а та сцена, в якій я вдаю дебіла, сподобалася всім.

Що, в біса, сталося потім? У мене боліла спина. Я думав, що це від клятих танців, але Фей сказала, що я впав із паскудної кушетки.

Поведінка Елджернона знову стала непередбачуваною. Мінні, схоже, боїться його.

Сьогодні сталася жахлива річ. Елджернон укусив Фей. Я остерігав її, щоб вона не гралася з ним, але їй завжди подобалося годувати його. Зазвичай, коли вона заходила до його кімнати, він підхоплювався й біг їй назустріч. Сьогодні все було інакше. Він лежав у кутку зіщулений у білий клубочок. Коли вона відхилила кришку клітки й просунула руку всередину, він ще більше зіщулився й забився в куток. Вона спробувала виманити його, відкривши вхід до лабіринту, і, перш ніж я встиг сказати їй, щоб вона дала йому спокій, вчинила помилку, спробувавши взяти його рукою. Він укусив її за великий палець. Потім подивився розгніваним поглядом на нас обох і шмигнув у лабіринт.

Ми знайшли Мінні на протилежному кінці лабіринту в клітці винагород. У неї витікала кров із рани на грудях, але вона була жива. Коли я просунув руку до клітки, щоб узяти її, прибіг Елджернон і кинувся на мене. Він ухопився зубами за мій рукав і висів на ньому, аж поки я його струсив.

Після цього він заспокоївся. Я спостерігав за ним протягом більш як години. Він здавався апатичним і спантеличеним, і, хоч він розв’язує нові проблеми, не вимагаючи за них винагороди, його дії справляють дивне враження. Замість обміркованого обережного бігу по коридорах лабіринту, його рухи здаються рвучкими й не підконтрольними. Він знову й знову повертається у свій куток надто швидко й гризе прути клітки. Його поведінка здається дивно неврівноваженою. Я вагаюся робити поквапні висновки. Причин може бути багато. Я вирішив віднести його назад, до лабораторії. Незалежно від того, повідомить мені фонд чи не повідомить про надання спеціального гранту, я відвідаю Немура завтра вранці.

Немур, Штраус, Берт та кілька інших людей, що брали участь у проекті, чекали мене в кабінеті психології. Вони намагалися створити враження, ніби раді бачити мене, але я бачив, із якою тривогою Берт узяв Елджернона, коли я віддав його йому. Ніхто не сказав нічого, але я знав, що Немур нескоро простить мені спробу сконтактуватися з фондом над його головою. Але це було необхідно. Перш ніж повернутися до університету Бекмана, я мусив переконатися в тому, що вони дозволять мені розпочати незалежне вивчення теми. Надто багато часу буде втрачено, якщо я звітуватиму Немурові про все, що робитиму.

Його повідомили про рішення фонду, й мене прийняли в лабораторії формально й холодно. Немур подав мені руку, але усмішки на його обличчі не було.

— Чарлі, — сказав він, — ми всі раді, що ти повернувся і працюватимеш із нами. Джейсон телефонував мені й повідомив, що фонд залучив тебе до праці над проектом. Наш штат і наша лабораторія у твоєму розпорядженнні. Комп’ютерний центр запевнив, що твоя робота матиме пріоритет, — і, звичайно ж, якщо я зможу тобі в чомусь допомогти…

Він докладав усіх зусиль, щоб бути приязним, але я бачив із виразу його обличчя, що він налаштований скептично. Зрештою, хіба я мав якийсь досвід роботи в галузі експериментальної психології? Що я знаю про технічні засоби, які він винаходив і вдосконалював упродовж багатьох років? Проте, як я вже сказав, він намагався бути приязним і не квапитися з висновками. Більше нічого він не міг тепер зробити. Якщо мені не вдасться пояснити поведінку Елджернона, уся його робота накриється, але якщо я розв’яжу проблему, то й уся команда, що працює над проектом, підійметься зі мною.

Я увійшов до лабораторії, де Берт спостерігав за Елджерноном в одному з багатьох проблемних ящиків. Він зітхнув і похитав головою.

— Він багато чого забув. Більшість його складних реакцій, схоже, стерлися. Він розв’язує проблеми на набагато примітивнішому рівні, ніж я від нього сподівався.