Петер Хьоґ - Тиша

Соня провела його до дверей, кабінет її був такий великий, що шлях цей перетворювався на пішу прогулянку. Вона віддала йому його пошту, один з листів був у конверті з прозорим віконцем. Він розкрив його з деякою огидою — підсвідоме має звичай приходити до нас поштою, і часто в конверті з віконцем. Лист виявився від Максиміліана, це був аркуш формату А4 з ім’ям якоїсь жінки та якоюсь адресою. Спочатку Каспер, нічого не розуміючи, повертів у руках конверт. На конверті був штамп Головпоштамту на вулиці Бернторфґаде і дата відправлення. Потім він збагнув. Максиміліану вдалося отримати інформацію з Центрального реєстру транспортних засобів. Він начепив окуляри: виписка була з бази даних однієї з великих страхових компаній, тепер вона теж мала доступ до Центрального реєстру, а також до бази даних Податкового управління. Після зняття обмежень на використання всіх великих реєстрів у данській національній самосвідомості виникла якась велика інтимність — ще трохи, і всі ми знатимемо все один про одного.

Максиміліану, мабуть, довелося з’їздити на Головпоштамт, щоб Каспер якнайшвидше отримав листа. Він прочитав ім’я.

— Андреа Фінк, — сказав він. — Нам це ім’я щось говорить?

Сонине обличчя збайдужіло.

— Це ім’я тієї жінки, — відказала вона. — З поліції. Ми щойно з нею розмовляли.

Він відійшов назад до столу, сів, надів навушники.

— Наша нова легенда, — мовив він. — Ми одружені. Світ не довіряє самотнім.

Соня набрала номер.

— Це знову я. Мій чоловік теж тут зі мною біля телефону. Клару-Марію ми ніде не знайшли.

— І чого ви бажаєте від мене у зв’язку з цим?

Таємниця її була трагічна, в до-мінорі, що ніяк не було пов’язано з дітьми, дітей у неї не було — перфекціонізм лямінору не пом’якшав. З віком людина включає в себе тональність, що лежить вище на квінтовому колі, — це акустична відповідь на те, що ми називаємо визріванням. Щось у ній загальмувало цей процес.

— Ми з дружиною поговорили з нею, — сказав Каспер. — Після вистави. Вона справила глибоке враження на нас обох. І на наших трьох дітей.

Соня примружила очі. Серед великих гравців у покер мало жінок. Якій жінці захочеться, от як зараз, блефувати, оголошуючи флеш-рояль. Перед супротивником, який сприймає все за чисту монету. Маючи на руках комбінацію, яка рідша, ніж бульйон з кубиків.

— У нас, — вів далі Каспер, — у всіх п’яти членів сім’ї з’явилася, можливо, геть зовсім божевільна ідея — що ми могли б стати для неї новою сім’єю.

Спочатку в слухавці виникла мовчанка. Він настроївся на шум транспорту, що доносився з відчиненого вікна. Перед вікном у неї була якась водна поверхня, ближче, ніж біля поліцейської префектури. Неподалік від неї машини рухалися через якийсь міст, ні, через два мости. Проїхала машина із сиреною, переміщення звуку згідно з ефектом Доплера дозволило йому скласти уявлення про довжину найближчого з мостів. Це цілком міг бути Кніппельсбро. Жінка відкашлялася.

— Наші правила, — повідомила вона, — відносно будь-яких організацій визначаються тим, як ми оцінюємо можливу небезпеку. Якщо йдеться, наприклад, про дітей дипломатів, то застосовуються особливі запобіжні засоби.

— Я клоун, — сказав він. — Я що, говорю як терорист?

— Я не знаю, як говорять терористи. Відомо, що Нерон любив цирк. І Геліогабал теж.

— А можна нам до вас заїхати? — спитав він. — Щоб ви змогли навіч оцінити нашу добромисність?

— Передзвоніть мені завтра.

Вона повісила слухавку.

Він узяв аркуш паперу, дістав ручку. Намалював міст Кніппельсбро. Міст Ланґебро. Королівську бібліотеку, Національний музей, «Чорний діамант» [31] Новий будинок Королівської бібліотеки на острові Слотсхольм. . Він поставив хрестик поруч з міністерським будинком на Крістіанс Брюґґе. Посунув аркуш до Соні.

— Що за будинок тут у поліцейських?

У ній стало чутно нотки занепокоєння.

— Розвідувальне управління поліції, — відповіла вона. — Більша частина стоїть навпроти поліцейської дільниці Гладсаксе. Але якась частина управління — на острові Слотсхольм. Вони затверджують плани безпеки цирків. Для гала-вистав. Які відвідують члени королівської сім’ї та уряду.

Він узяв з вікна польовий бінокль. Знайшов брунатний пакувальний папір і скотч і запакував один з дисків. Соня ні про що його не запитувала.

— Їдь туди без мене, — сказала вона. — Я більше не виступаю на манежі.

Він уже попрямував до виходу, але вона стала перед ним.

— У мене є більше, ніж у тебе, — почала пояснювати вона. — Діти. Дім. Порядок у рахунках. Більше любові. Мати насолоду від звичайного життя у тебе не надто виходить.