Ірена Карпа - Волонтери. Мобілізація добра

Напхавшись, хлопці відчули дивну слабкість і легкий головний біль. Горло у Назара заніміло ще до того, як він закінчив їсти, але по-справжньому вони перелякались, коли Олега затрусило в судомах, а Назар і Ед почали задихатися. Поки Мітя викликав ротного лікаря, в судомах корчилися всі трос.

Хлопців у вкрай важкому стані — приступи ядухи, аритмія, частковий параліч — доправили до шпиталю в Маріуполі, де лікарі відразу поставили діагноз: отруєння ціанідами. Пізніше було встановлено, що трьох молодих офіцерів отруїли ціаністим воднем або, якщо простіше, синильною кислотою. Мітя відбувся переляком, Ед оклигав через місяць, а Назар так і не відновився до кінця. Лікарі не змогли позбавити його так званих залишкових симптомів: постійних лицевих судом, періодичної серцевої аритмії і проблем Із мовленням. Після шпиталю Назар розмовляв, як людина, що перенесла важкий інсульт.

Олега лікарі врятувати не змогли.

Після похорон Мітя Нагорняк уже без друзів повернувся на передову. А ще він почав піднімати голову над бруствером і дивитися, куди падає випущена бойовиками міна.

— Ну що там? — задерши голову, спитав капітан.

Напруга зростала, обстріли частішали і щодень ставали більш масованими. У районі Павло- поля, Заможного і Мирного постійно з’являлися розвідувальні групи бойовиків, відтак тридцяти- шестирічний командир третьої роти капітан Юрій Батурин, позивний — Тінь, вирішив особисто вибратися на рекогносцировку. Після поранення в литку, отриманого під Пісками влітку 2014-го, дертися на опору високовольтної ЛЕП він не став і послав нагору Пухлого.

— Чотири Т-72, шість «Градів», шість самохідних установок. Здається, «Гвоздики» [1] 2С1 «Гвоздика» — 122-мм самохідна полкова гаубиця, розроблена в СРСР наприкінці 1960-х років, випускалась на Харківському тракторному заводі ім. Серго Орджонікідзе. Активно поставляється Російською Федерацією бойовикам невизнаних ДНР і ЛНР. .

— І все?

— І все. — За мить Пухлий мотнув головою і виправився: — Ні, чекайте, то «Акації» [2] 2СЗ «Акація» — 152-мм дивізійна самохідна гаубиця, розроблена в СРСР наприкінці 1960-х років. Серійне виробництво тривало до 2006 року, за цей час випущено понад 4000 одиниць. Активно поставляється Російською Федерацією бойовикам невизнаних ДНР і ЛНР. . Не «Гвоздики», це точно — 152-міліметрові «Акації».

— Твою мать, — крізь зуби процідив капітан. За ніч бойовикам пригнали потужне підкріплення: учора танків було лише два, а САУ не було взагалі. — Впевнений, що то «Акації»?

— Так.

Батурин попервах не повірив. Звідкіля цей салага, що захлинається шмарклями під час кожного обстрілу, може знати, як виглядає самохідна гаубиця 2СЗ «Акація»?

— Звідки знаєш?

— Я в університеті писав статті про сучасну зброю для журналу «XXL».

«Краще б тебе навчили міномет під обстрілом заряджати».

— Злазь.

— Слухаюсь, капітане!

Пухлий опустився до краю драбини і зістрибнув на мерзлу землю.

— Якийсь рух біля броні помітив? — спитав капітан, забираючи бінокля.

— Ні, просто стоять.

Тінь криво посміхнувся:

— Чекають нового гумконвою, — розвернувся і закрокував у напрямку блокпоста.

— І що будемо робити? — ледве встигаючи за високим командиром, кинув Пухлий.

Капітан невдоволено чвиркнув через плече:

— Нічого.

Пухлий і сам знав, що нічого. Немає наказу.

— Я доповім комбату, і все, — доказав Батурин.

— А якщо вони завтра попруть на нас?

Тінь знизав плечима:

— Щось придумаємо.

— У нас боєкомплект — на дві години бою! — не відставав Пухлий. Після боїв під Дебальцевим із важкого озброєння у третьої роти лишився один 82-міліметровий міномет 1943 року випуску. Кожен солдат мав по п’ять магазинів із набоями, і лише лічені автомати мали підствольні гранатомети.

— Якщо попруть, викличемо на підмогу батальйонну мінометну батарею. А з нею і боєприпаси підвезуть.

— А якщо не підвезуть?

— Підвезуть.

— А якщо все ж таки не підвезуть?

Тінь раптово розлютився, спинився і різко розвернувся, через що Мітя Нагорняк ледь не налетів на командира. Зціпивши зуби і спопеляючи набридливого молодшого лейтенанта поглядом, капітан Батурин відчеканив:

— Значить, Пухлий, будеш відстрілюватися лайном!

— Хто її пустив сюди? — просичав Мітя.

Довкола вогнища грілися Бізон, Тюбик, Камаз і ще двоє рядових: сорокарічний Гордій Клименко з Рахова, позивний — Гуцул, і його товариш, схожий на цигана Йосип Куцина, позивний — Мадяр.