Михаїл Булгаков - Майстер і Маргарита

…щодо оздоблення колонної грибоєдівської залі, про перевезення тіла з морґу до цієї залі, про відкриття доступу до неї та про інше, пов’язане з жалобною подією. — Під час написання роману поняття «жалібна подія» та «колонна заля» були (і залишаються) тісно пов’язаними у свідомості населення СССР. З 1921 р., з гучного похорону П. О. Кропоткіна, почалася совєтська традиція грандіозних траурних церемоній за померлими вождями та видатними діячами у Колонній залі Дому Спілок (Дом Союзов) (колишні Благородні збори — Благородное собрание). Наступними по Кропоткіні були В. І. Ленін (1924), М. В. Фрунзе (1925), Ф. Е. Дзержинський (1926), М. Горький (1936), 13 відважних повітроплавців, що загинули при катастрофі дирижабля «СССР В-6» (1938), В. П. Чкалов (1938). Те, що Берліоза збираються ховати з колонної залі (хай не Дому Спілок, а Дому Грибоєдова), свідчить про його високе положення в ієрархії МАССОЛІТу (див. також прим. [207]).

Першими збентежились лихачі… — «Лихач» — візник ресорного екіпажа (часто на ґумовому ходу) з баским конем. До найнижчого розряду московських візників належали «ваньки» — з безресорними колясками та шкапуватими кіньми; до проміжного розряду відносилися «рєзвиє» (прудкі). Наприкінці 1930-х років візники були остаточно витіснені автомобілями таксі.

…наблизився до самого трельяжу… — Трельяж (фр. treillage) — тонкі ґрати для витких рослин, обвиті ними.

…у Скатертному… — Скатертний провулок виходить до Нікитського бульвару між Арбатськими та Нікитськими воротами. Тверський бульвар, де мав міститися «Дім Грибоєдова» (див. прим. [111]) й куди прямував Іван, починається від Нікитських воріт. Шлях Івана від Патріярших ставів (гонитва, відвідування будинку № 13, купання у річці, заплутану подорож арбатськими провулками) до Тверського бульвару досить важко реконструювати.

…плястрон і фрак… —

Плястрон (фр. plastron) — накрохмалений нагрудник, пристебнутий або пришитий до сорочки, яку носять під жилеткою при фраку.

Фрак (фр. frac) — особливого крою піджак, частина урочистого офіційного чоловічого строю, з підтятими полами спереду та видовженими до колін фалдами ззаду, з лиснючими (атласними) вилогами, найчастіше чорного кольору.

…уявив себе повішеним на фор-марса-реї. —Фор-марса-рея — верхня поперечина передньої щогли вітрильника.

…Хто цей Сашка-нездара? <���…> Та ось він, Рюхин!.. — Характеристика, яку Сашці-нездарі дає Іван, роздуми Рюхина та сцена його зустрічі з « металевою людиною » (див. прим. [139]) наводять на думку щодо його прототипу. На нього почасти пасує російський поет Володимир Маяковський (1893–1930), з яким Булгаков мав тривалі, суперечливі, але необлудливі та коректні в особистому спілкуванні стосунки. Незважаючи на гострі випади проти Булгакова у своїх творах (занесення його прізвища до «Словаря умерших слов» у п’єсі «Клоп» (1928): «…бюрократизм, богоискательство, бублики, богема, Булгаков…», віднесення до числа «клясових ворогів» пролетаріату у вірші «Лицо классового врага»), Маяковський ніколи не брав участи у цькуванні письменника. Така позиція поета, мабуть, дала Булгаковові підставу підозрювати, що те, що пише Маяковський, не відповідає тому, про що він насправді думає. Ця підозра вилилася в наговорі Івана: « Погляньте на його пісну фізіономію та звірте з тими лункими віршами, які він написав до першого числа! <���…> а ви зазирніть йому до нутра — що він там думає…ви жахнетеся! » Сцена з «металевою людиною» є іронічною алюзією на вірш «Юбилейное» (1924), де Маяковський запанібрата розмовляє з пам’ятником Пушкіна (див. прим. [139], [140], [141]).

Типовий куркулець за своєю психологією <���…> що ретельно маскується під пролетаря. —

Куркулець — здрібніло-зневажлива форма слова «куркуль» — засвоєної в совєтській літературі принизливої назви заможного селянина-хазяїна, який послуговувався найманою працею. Куркульство, як прошарок сільського населення (власники одноосібних господарств) було ліквідовано в СССР перебігом колективізації сільського господарства 1920-х–1930-х рр., одним з наслідків якої став голодомор в Україні 1932–1933 рр. У переносному розумінні — людина з дрібними егоїстичними інтересами та обмеженим світоглядом.

Пролетар (пролетарій) — той, хто належить до робітничої кляси (пролетаріяту), який в СССР був оголошений гегемоном — керівною силою суспільства (диктатура пролетаріяту). Декларування пролетарського (або з селян-бідняків) походження було в час написання роману передумовою успіху кар’єри письменника, науковця, артиста та будь-якого громадянина, не зайнятого фізичною працею, доказом його лояльности до режиму.