Джозеф Хеллер - Пастка на дурнів

Здесь есть возможность читать онлайн «Джозеф Хеллер - Пастка на дурнів» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1988, ISBN: 1988, Издательство: Дніпро, Жанр: prose_military, humor_satire, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Пастка на дурнів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Пастка на дурнів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман сучасного американського письменника (нар. 1923) присвячено останнім рокам другої світової війни, проте сприймається він як гостро злободенний антивоєнний твір, в якому у дотепній формі висміюється військово-бюрократична машина США.
Улюблені художні прийоми Хеллера — гіпербола, карикатура, гротеск — допомагають виразніше відчути атмосферу кар’єризму, корупції, хабарництва, пияцтва, поширених в американській армії.
Невдовзі після виходу в світ (1961) роман став бестселером.
З англійської переклав Микола Мещеряк
Художник Віктор Хоменко

Пастка на дурнів — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Пастка на дурнів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Одне дивує мене, Денбі, як ви можете грати в одну дудку з такими людцями, як Пескарт і Порк? Невже вас од них не нудить?

Такого запитання майор Денбі явно не чекав.

— Це все заради інтересів батьківщини, — пояснив він цілком очевидну для нього річ. — Полковник Пескарт та підполковник Порк — мої начальники, і виконувати їхні накази — це єдиний вклад, який я можу зробити в нашу перемогу. Я з ними заодно, бо до цього кличе мене мій обов’язок… А крім того, — додав він, стишуючи голос і опускаючи очі,— я не з тих, хто плює проти вітру…

— Батьківщині від вашої ревності ні кисло, ні солодко, — незлобивим тоном зауважив Йоссар’ян. — Ви самі це добре знаєте. Отже, стараєтесь зовсім не для блага батьківщини, а лиш для блага Пескарта й Порка!

— Я намагаюсь не сушити над цим голову, — щиро признався майор Денбі.— Я намагаюсь думати тільки про нашу велику мету, і байдуже, що вони гріють на цьому руки. Я намагаюсь уявити собі, ніби від них нема ні великої користі, ні особливої шкоди.

Йоссар’ян схрестив руки на грудях і замислився.

— А знаєте, від чого я страждаю, друже? — звірився він майорові.— Скільки я себе пам’ятаю, завжди межи мною і тим, у що я хотів би вірити, неодмінно постають усякі шайскопфи, штирхери, порки та пескарти! І відразу ж убивають саме бажання у щось вірити!

— Вам не слід думати про них, — із знанням справи порадив майор Денбі.— Тримайте їх подалі від того, в що ви вірите і заради чого живете! Ідеали — ідеалами, а люди — людьми. Кращими, ніж вони є, ніхто їх не зробить… Ви повинні дивитись лиш уперед і вгору, бачити все в ширшій перспективі!

— Е ні,— скептично похитав головою Йоссар’ян. — Це не для мене. Бо коли я дивлюся вперед і вгору, то не бачу жодних перспектив. Там одні лише хапуни, які гребуть грошву, кожен під себе… Ні неба, ні ангелів, ані святих! Самі тільки хапуни — вони наживаються на кожному чистому людському пориві, на будь-якому людському нещасті!

— А вам не слід думати про це, — знову порадив майор Денбі.— Ви не повинні брати все це так близько до серця!

— Щиро кажучи, я вже перестав брати це близько до серця. Але мені не байдуже, що вони мають мене за недоумка. Вони, бачте, розумники, а ми всі — йолопи! І знаєте, Денбі, я от зараз уперше подумав, що вони, можливо, мають рацію.

— А вам не слід думати і про це, — стояв на своєму майор. — Ви повинні думати лише про благо батьківщини та про людську гідність.

— Умгу… — мугикнув Йоссар’ян.

— Так, так, Йоссар’яне, я саме про це… Друга світова війна це вам не перша світова війна! І ви не повинні забувати, що нам протистоїть такий ворог, який у разі перемоги не залишить живим жодного з нас!

— Усе це я давно знаю, Денбі,— шарпнувся Йоссар’ян, відчувши приплив раптового роздратування. — Бог свідок, я чесно заробив той орден, байдуже, чого це їм закортіло мені дати його! Адже на моїм рахунку сімдесят розпроклятущих бойових вильотів — хто-хто, а ви знаєте, що це таке! Тож не треба торочити мені про обов’язок та про захист батьківщини! Я тільки те й робив увесь час, що її захищав! А тепер, кінець кінцем, я маю захистити себе. Моїй батьківщині зараз уже ніщо не загрожує, а мені особисто загрожує смерть!

— Але ж війна триває! В цю саму мить німецькі війська маршем ідуть на Антверпен.

— Усе одно за кілька місяців німцям капут, а ще за кілька місяців амба буде й Японії. І якщо я тепер накладу головою, то аж ніяк не для блага батьківщини, а тільки заради кар’єри Пескарта й Порка! Тож я зачохлюю свій бомбовий приціл — аж до кінця війни. І дбатиму віднині лише про самого себе!

Майор Денбі поблажливо всміхнувся.

— Стривайте, Йоссар’яне, — з докором мовив він. — Уявіть собі, що буде, як усі почнуть міркувати в такий спосіб?

— Усе одно я був би найостаннішим кретином, коли б міркував інакше, — незворушно відповів Йоссар’ян. Він сів рівніше й повів далі.— Між іншим, я маю дивне відчуття, неначе я вже колись мав з кимось точнісінько таку саму розмову. Це як у нашого капелана, котрому завжди здається, що все з ним відбувається вдруге.

— До речі, капелан теж за те, щоб ви погодились на відправку додому, — зауважив майор Денбі.

— В такому разі хай іде він під три чорти!

— О господи, — скрушно зітхнув майор Денбі й похитав головою. — Бідоласі здається, що це від нього у вас такі настрої.

— Та при чому тут капелан?! А знаєте, що я міг би зробити? Залишитись отут, у шпиталі, не вилазити з цього ліжка і вести рослинний спосіб життя. Раював би собі, не відаючи турбот, а рішення за мене хай приймає хтось інший!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Пастка на дурнів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Пастка на дурнів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер - Поправка-22
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер - Уловка-22
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер - Видит Бог
Джозеф Хеллер
libcat.ru: книга без обложки
Джозеф Хеллер
Джозеф Хеллер - Maximum Impact
Джозеф Хеллер
Отзывы о книге «Пастка на дурнів»

Обсуждение, отзывы о книге «Пастка на дурнів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x