Костянтин Симонов - Останнє літо

Здесь есть возможность читать онлайн «Костянтин Симонов - Останнє літо» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1976, Издательство: Дніпро, Жанр: prose_military, Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Останнє літо: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Останнє літо»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман «Останнє літо» завершує трилогію «Живі і мертві», в ньому письменник веде своїх героїв запиленими дорогами «останнього літа» Великої Вітчизняної війни.

Останнє літо — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Останнє літо», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Мати свою думку — це добре, — сказав Львов. — Людей, які швидко міняють свою думку, не поважаю. Але думка має грунтуватись не на впертості, а на фактах. А з наведених фактів ви поки що спростували тільки один.

— Є й інші факти, товаришу генерал-лейтенант. Три ордени Червоного Прапора, три поранення, не залишаючи переднього краю. Якщо досі ще не Герой Радянського Союзу, то тільки тому, що політпрацівникам присвоюють звання не густо, самі знаєте. А то вже був би! Армія подавала. У бойовій обстановці — завжди в частинах, де найнебезпечніші ділянки. Факти промовляють за нього.

Сказавши все це, він думав, що Львову, який цінить особисту хоробрість і не терпить боягузів, трудно буде заперечити. Але Львов заперечив:

— Буває й так, товаришу Захаров, що, здавалося б, усі факти за людину, а посаді ця людина все-таки не відповідає. І ті самі факти матимуть іншу ціну, якщо перемістити цю людину на іншу посаду. От і подумайте: чи не краще перевести Черненка на посаду замполіта корпусу? Буде й ближче до передової, і далі від тої сфери діяльності, з якою в повному обсязі не справляється. А на його місце висунемо іншого. Або ми вам дамо, або у вас пошукаємо — знайдемо.

Щодо «вам дамо» — це так собі, слова. А щодо «у вас пошукаємо — знайдемо» — було зрозуміло, і де пошукаємо, і кого знайдемо. Пошукаємо й знайдемо Бастрюкова.

Звичайно, якщо Черненка перевести в замполіти корпусу, він од цього не заплаче. І добре воюватиме, і в душі нічого не затаїть. Але ж Бастрюкова замість нього на політвідділ — на це рука не піднімається! «Чого-чого, а цього не буде! — вирішив Захаров. — Кістками ляжу, а не дам! Ач який, устиг уже, наскрипів!» — згадав він про рівний, скрипучий голос Бастрюкова й сказав:

— Товаришу генерал-лейтенант, заступників командирів корпусу у нас два, і обидва на своєму місці. І начальник політвідділу армії, як я вважаю, на своєму місці. Переміщувати його не бачу підстав.

Кажучи це, добре розумів, що загострює стосунки, розумів, що, коли б Львов міг зняти зараз начальника політвідділу армії, не питаючи твоєї думки, коли б у Черненка були не просто недоліки, а виявився б такий факт, після якого можна — раз! — і за петельки, тоді й розмова склалася б інакше. Але поки що цього нема! Якби ти був згоден, можна б і зняти. А коли ти, член Військової ради армії, не тільки не згоден, а, навпаки, заперечуєш, нагорі можуть не зрозуміти й не підтримати Львова. А посада у Львова не колишня, не та, що давніше була, і він змушений на це зважати! «А там хто його знає, може, й напролом піде!» — подумав Захаров, дивлячись у вічі Львову, який і зараз втупився поверх його очей, у лоба.

— Гаразд, поки що відкладемо, — сказав Львов спокійним голосом, ніби не надавав цій розмові особливого значення. — Хоч певен, що ви потім пожалкуєте.

І знову голосно гукнув крізь двері:

— Шлейов!

На поріг ступив полковник.

— Як там чай?

— Готовий. — Шлейов, не зачиняючи дверей, знову зник.

Було чути, як у тій кімнаті наливають чай, і Захаров ждав, що зараз чай принесе ординарець, але з’явився знову-таки Шлейов, тримаючи на блюдечках дві склянки.

Увійшов, поставив на стіл і вийшов, зачинивши за собою двері. «Обличчя в нього брезкле, — мабуть, такий крихкотілий тому, що серце хворе. А спати не дають!» — з несподіваним співчуттям подумав про нього Захаров.

— Пийте, — Львов, узявши з блюдечка ложку, почав розмішувати в склянці цукор.

Захаров так і не зрозумів, навіщо було гукати вдруге «Шлейов!» після того, як уже звелів принести чай.

Може, тут заведено такий порядок, що без виклику не входити навіть з чаєм?

Уже звернуло на третю годину ночі. «Коли п’ємо чай, виходить, ще щось почуємо», — подумав Захаров.

Львов хоч сьорбав помалу, але швидко випив свій чай, витяг з кишені бриджів білу носову хустинку, так старанно витер нею губи, ніби не чай пив, а їв кашу, і сказав просто в очі, без передмов:

— Ваша армія майже місяць без командарма. Я сьогодні дзвонив до Москви й питав. Не можуть точно відповісти, коли саме він прибуде назад на місце служби.

Залежить від медичних показань. Це створює нестерпне становище. Начальника штабу армії, в якого мало командного досвіду, в період підготовки до наступальної операції на посаду командарма висувати не можемо. Події наближаються, а командарм невідомо коли повернеться.

А як і встигне повернутись, — так само твердо говорив Львов, — здоров’я він ще до війни підірвав, і на початку війни зазнав тяжкого поранення, а тепер, після аварії, мав струс мозку… Якщо його й повернуть лікарі в стрій, це ще питання, чи зможе така хвороблива людина командувати армією на повну силу. Постає питання: чи не краще використати його на іншій роботі?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Останнє літо»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Останнє літо» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Костянтин Матвієнко - Відлуння у брамі
Костянтин Матвієнко
Константин Симонов - Симонов и война
Константин Симонов
Костянтин Когтянц - Монети для патріарха
Костянтин Когтянц
Костянтин Ціолковський - На Місяці
Костянтин Ціолковський
Костянтин Когтянц - Покохати відьму
Костянтин Когтянц
Костянтин Москалець - Нічні пастухи буття
Костянтин Москалець
Костянтин Москалець - Келія чайної троянди. 1989-1999
Костянтин Москалець
Отзывы о книге «Останнє літо»

Обсуждение, отзывы о книге «Останнє літо» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x