Костянтин Симонов - Останнє літо

— Синцов, — тукнув Серпілін, — візьми віліса, їдь назад до повороту на Гусєвку. Понтонно-мостовий батальйон уже має витягтись на ту дорогу. Як головні машини зустрінеш — шукай командира! Батальйон нехай іде до Рести, а командира — до мене… Окремий понтонно-мостовий батальйон, що його обіцяв уранці, через півгодини надійде в твоє розпорядження, — сказав Серпілін Кирпичникову, коли Синцов вийшов. — Що збираєшся з ним робити?

— Уже продумали, — відповів Кирпичников. — За сім кілометрів від Рести, де в нас починаються перемежування з німцями, тримаю напоготові роту танків, дивізіон протитанкових гармат і роту автоматників на «студебекерах». Дам усе це понтонерам як прикриття, і нехай пруть прямо по дорозі до плацдарму.

— А це правильно, — сказав Серпілін. — З повітря прикриття передбачаєш?

— Передбачаю, але з авіаторами ще не уточнював, поки не маю в руках цього мостового батальйону.

— Рішення правильне, — схвалив Серпілін. — Батальйон сильний, до ночі повинен навести перший міст через Дніпро. А завтра до полудня — другий. Твоє завдання — за ніч переправити щонайменше чотири полки. До сьомої ранку забезпечиш, щоб через міст і через твої порядки пройшла армійська рухома група, ми її саме закінчуємо формувати. Хочемо різонути по німецьких тилах в обхід Могильова. Дивись на карту. Ось рубіж за Дніпром, на який ти зобов’язаний вийти рівно на сьому. В рухомої групи жодна волосинка не повинна упасти до цього рубежу. Сюди щоб прийшла за твоєю спиною, пороху не понюхавши! А далі — її справа! А ти всіма трьома дивізіями підеш просто на Березіну. Твоє діло — Березіна. Якщо в Тализіна знову затримка вийде, нехай плацдармів не завойовує, перекидай його вже захопленими переправами. І поквапся! Якщо твій сусід ліворуч смерком не вийде до Дніпра, попереджаю — і його почнемо перекидати через твої плацдарми. І армійський резерв теж через твої мости пущу…

— Так… — Кирпичников навіть почухав голову.

— Потилицю чухаєш? — усміхнувся Серпілін. — Кому багато дано, з того багато й вимагається. В чому тобі відмовили? Ні в чому. Мостовий батальйон дали. Танковий батальйон долучили, самохідний полк з резерву — тобі!

Ціла штурмова дивізія на тебе працює — більше ні на кого. Маємо право й від тебе вимагати…

— А я полегкості не прошу, товаришу командуючий, — гонористо заперечив Кирпичников. — Думаю, як краще виконати.

— Що ж, думай, це корисно, — сказав Серпілін. — І нехай штаб твій подумає й графік складе, щоб усякий мотлох, який поки що на тому березі не потрібний, дороги не захарастив. А я тим часом у штаб подзвоню.

— Дозвольте вийти, товаришу командуючий? — спитав Кирпичников.

Серпілін кивнув. Розумів, що командир корпусу поспішає дати термінові розпорядження.

Кирпичников вийшов, а Серпілін з’єднався з Бойком.

Бойко доповів обстановку. В ній були неясності: між Басею, Рестою і Дніпром німці на одних напрямах відступали, на інших затято билися. Позаду наших частин, що прорвались, утворилося черезсмужжя. Проте навіть ця плутанина свідчила, що наступ набирає ходу.

Від своїх справ Бойко перейшов до сусідніх армій.

Сусід праворуч веде розвідку боєм, але німець перед ним поки що стоїть як укопаний, не відходить. Сусід ліворуч успішно наступає. Командуючий фронтом дзвонив звідти, питав Серпіліна, а дізнавшись, що він у дорозі, задовольнився розмовою з Бойком. Наказав передати командармові, що хоч головного удару завдає він, та коли б не вийшло так, що Могильов візьме сусід.

— Лаявся чи піддрочував? — спитав Серпілін.

— Як на мене, поки що друге. Та якщо не виконаємо завдання дня, буде й перше.

— Постараємося не дати йому цієї можливості, — усміхнувся в трубку Серпілін. І запитав, як справи з рухомою групою.

Бойко, який ніколи не пропускав нагоди дати зрозуміти, що про деякі речі йому зайве нагадувати, відповів, що все в русі й на шосту годину, як наказано, будуть там, де наказано. Із 111-ї дивізії взято полк Ільїна. Він також у русі.

— Віддайте письмовий наказ на ім’я танкістів, — сказав Серпілін.

— Уже готовий.

— Зазначте одразу не лише найближче, а й подальше завдання.

— Зазначено і найближче, й подальше.

— Поставте час введення в прорив завтра рівно о сьомій. І пошліть туди до них з цим наказом Дурдиєва.

Дурдиєв був заступником начальника розвідвідділу армії.

— Нехай чекає на мене там, приїду не пізніше вісімнадцятої й сам поговорю з виконавцями.

— Ясно, — сказав Бойко. — Де будете й коли повернетесь?