Костянтин Симонов - Останнє літо

— Дозвольте виконувати, товаришу командуючий?

— Стривай. — Серпілін оглядів танкіста. — Чому в танкістському шоломі? Наказ про заходи маскування доводили до вашого відома?

— Так точно, доводили.

— А для вас закон не писаний? Поспішаєте виказати свою присутність? Щоб німці дізналися, що ваша гвардійська, червонопрапорна, Олександра Невського, Карачевська тут з’явилась? Хочете заздалегідь налякати їх своїм прибуттям? Так нам це не потрібне!

Серпілін міг би й крутіше взяти в роботу цього інженер-майора і взяв би, коли б усе це трапилося три дні тому. Але вранці мав початися наступ, у якому з перших же годин брати участь і цій танковій бригаді, і не хотілося псувати перед боєм настрій її командуванню, давши кілька діб арешту помпотехові, який завтра буде потрібен до зарізу.

Останнього тижня за порушення маскування вже кілька офіцерів заарештовано. А одного злісного порушника навіть віддано до трибуналу. А з цього сьогодні досить і пристрашки…

— Ідіть! — Серпілін ще раз усміхнувся, побачивши, як танкіст, ідучи до свого віліса, на ходу витяг з комбінезона пілотку, надів її на голову, а шолом сховав під плащпалатку.

Серпілін під’їхав до шлагбаума і покликав сержанта.

— Чи були, крім цієї, за вашого чергування спроби не підкоритися?

— Ще одна була, товаришу командуючий.

— Будуть повторюватися — записуйте і доповідайте по команді.

— Єсть, доповідати по команді! — сказав сержант.

— Дякую за службу! У пас усе гаразд. — Серпілін показав на перепустку, прикріплену до вітрового скла віліса. — Можемо їхати?

— Так точно, товаришу командуючий!

Приїхавши на командний пункт, Серпілін зайшов до себе. Оперативна група штабу тепер сиділа в лісі.

Сподіваючись за кілька днів перейти ще далі вперед, Серпілін наказав бліндажа не ставити, а зібрати нашвидкуруч трофейний металевий будиночок, що його захопили в німців торік восени. Він розтягувався, як гармошка, і швидко встановлювався. Взимку ця металева гармошка була холодною, а тепер, улітку, згодилась.

Будиночок стояв під шатром дерев, усередині було прохолодно. Серпілін опустився на складаний стілець і покликав Синцова:

— Доповідай, що тут без мене. Де командуючий фронтом?

— У Кирпичникова. Звідти поки що не виїздив. Не дзвонили.

Кирпичников — командир корпусу, що мав діяти на правому фланзі прориву.

— Зрозуміло, — мовив Серпілін. — Обід готовий?

— Начгосп доповів, що все готове.

— Хто дзвонив?

— Прокурор дзвонив, питав, чи немає змін. Ви його на п’ятнадцяту годину викликали.

— Що відповів?

— Що інших наказів не було.

— З дружиною побачився?

— Побачився.

— Як її здоров’я?

— Здорова.

Синцов розстебнув планшета й поклав перед Серпіліним аркуш метеозведення. Він уже звик, що Серпілін цікавиться прогнозом погоди по кілька разів на день і любить дивитися метеозведення сам.

— Гаразд, іди.

Метеозведення відбивало реальність. Погода тиха й похмура, а що віщує така погода надалі, майже завжди сказати важко. В метеозведенні після цифр атмосферного тиску стояло: «Вночі можливий туман». «Так, можливий туман, — подумав Серпілін. — І якщо він буде густий до ранку, як це вже кілька разів бувало — все-таки тут багато боліт, і це дається взнаки, — доведеться переносити і початок артпідготовки, і час атаки. Така можливість не тільки не виключена, а й передбачена. Хоч краще б, звичайно, не переносити».

Якщо вночі буде великий туман, це позначиться на діях авіації. По тилах противника має вдарити авіація далекої дії — три дивізії. Та коли буде великий туман, ще хто зна, чи всім запланованим дадуть «добро» на виліт, а коли й дадуть, яка буде ефективність їхнього бомбового удару в умовах поганої видимості? Якщо за ніч добре пробомбимо німецькі тили — це нам завтра для наступу ще одне очко плюс. А якщо не пробомбимо, — навпаки, одне очко мінус.

Хоч як ретельно готуй операцію, а погода все одно може в найостаннішу мить внести свої корективи не на твою користь.

Серпілін подзвонив начальникові штабу.

— Григорію Герасимовичу, я на місці. Якщо нічого надто термінового немає, сам зайду до тебе через півгодини… Це знаю!

Бойко сказав йому по телефону, що особливо термінових справ немає, а командуючий фронтом ще не виїздив від Кирпичникова.

Про те, що командуючий фронтом Батюк разом з членом Військової ради Львовим приїхав сьогодні зранку в армію, Серпілін дізнався одразу ж, хоч і був на той час далеко від штабу, на спостережному пункті одного з полків.