Сергей Жадан - Депеш мод

— Розумію, — просто каже ведучий.

—І він в принципі нормальний чувак був, нічим таким особливим не відрізнявся, ви розумієте про що я?

— ………..

— Але в нього фішка була.

— Фішка?

— Ну, да — фішка. Він, розумієте, як би це сказати — ось ви тут говорили шоу-бізнес, шоу-бізнес, платинові діла і так далі, ну, коротше, ми всі тоді слухали «Депеш Мод»…

— О, — радісно озивається ведучий, схоже він кровно зацікавлений у публічній любові до «Депеш Мод».

— Збирали їхні записи, фотки, плакати, пам'ятаєте?

— Так-так-так, — радісно квакає ведучий.

—І ось хтось із нас, я вже не пам'ятаю, хто саме, подарував йому на день народження плакат Гехана, розумієте?

Ведучий знову радісно квакає.

—І ось він, розумієте, він в принципі нормальний був чувак, але він повісив у себе в сортирі цей плакат і почав дрочити на Гехана, уявляєте?

— Як дрочити? — розгублено питається ведучий. Схоже, він не чекав, що історія буде аж настільки сумною.

— Ну, так, — Вася не знає, як йому по телефону показати, — почав онанувати на плакат Гехана, уявляєте?

— Який жах, — каже ведучий. — А ви пробували пояснити йому, що цього не можна робити?

— Пробували, — каже Вася, — але в нього фішка була, розумієте? Він цього навіть не приховував — приходив зі школи, кидав портфеля в коридорі — і в сортир.

— А ви?

— Ми — ні.

— Ні, я не про це.

— А, ну що ми? Ми думали, може, чувак так музику любить, може, йому цей ваш «Депеш Мод» так подобається, що він стриматись не може, в принципі, що ж поганого, погодьтесь.

— Хрррррррррр, — хрипить ведучий.

— Але, розумієте, в чому річ — ми йому на якесь наступне свято принесли записи «Депеш Мод», думали він зрадіє, подякує. А він, знаєте, що? Він ввімкнув ці записи і говорить — що за гівно ви принесли? Та це ж, кажемо, той чувак, на якого ти дрочиш щодня, це він співає. Тобі що, питаємо, не подобається? Ні, каже він, не подобається. І вимкнув магнітофон. І більше ніколи «Депеш Мод» не слухав. Уявляєте?

— Да, — розгублено говорить ведучий. Відчувається, що він перевів би розмову на щось інше, але на що ж ти її після цього всього переведеш. — Ну, а далі що було? — питається він врешті.

— З ким? — не розуміє Вася.

— Ну, з цим вашим дрочуном… перепрошую — з другом вашим.

— Пішов у бізнес, — коротко каже Вася, — відкрив у Черкасах мережу аптек. Торгував тромадолом. Рік тому помер від діабету.

— Дрочити менше треба, — злісно каже ведучий.

На якийсь час западає мовчанка. Кожен думає про своє. У ведучого, схоже, свого було не так багато, бо він перший не втримується.

— Ось таку повчальну історію, шановні радіослухачі, розповів нам наш опівнічний незнайомець. Але, мушу

сказати, що сьогодні цей ваш знайомий, — чуєте? — сьогодні він навряд чи зважився б на такий крок.

— Це ще чому? — ображено питається Вася.

— Ну, хоча б тому, що нині й Гехан вже не той, аби на нього, як ви тут нам розповідали, онанувати.

— Ви про що?

— Ну, Гехан сильно змінився. Він змінив имидж.

— Що?

— Ну, зовнішність.

— Чуєш? — Вася знову розгублено соває мені в писок слухавку. — Він каже, що Гехан змінився.

— Спитайся, чи сильно, — раджу я.

—І що, — говорить Вася у слухавку, — сильно змінився?

— Так, не повірите, його старі прихильники його не пізнають. Говорять, це в нього від героїну.

— В нього що, — говорить Вася, — щось відвалилось?

— Навпаки, — радісно говорить ведучий.

Вася розпачливо дивиться на мене. Ой, бля, — думаю.

— У нього щось виросло?

— Так! — переможно вигукує ведучий.

— Що? — питається Вася.

— Здогадайтесь.

— Рука?

— Ні, не рука.

— Нога, — починає гадати Вася.

— Ні, не нога!

— Навіть думати про це не хочу.

— Борода! — вигукує ведучий, витримавши ефектну паузу.

Васю пересмикує.

—І що — велика борода?

— Нормальна.

—І на кого… перепрошую — на кого він тепер схожий?

— Ну, не знаю, — дещо манірно говорить ведучий, — дивлячись із ким порівнювати. Ось кого із відомих осіб з бородою ви знаєте?

— Санта Клауса, — говорить Вася.

— Ну, ні, — ображається ведучий. — Я вам говорю про реальних осіб. Про тих, хто насправді є.

— А Санта Клауса що — немає?

— Немає, звичайно.

— Да, мужик? — єхидно говорить Вася. — Це ти сам придумав?

— Що придумав? — не розуміє ведучий.

— Про Санта Клауса. Це ж придумати таке треба — Санта Клауса немає. Це, скоріше, тебе з твоїм довбаним радіо і всіма монгольськими міліціонерами, разом взятими, немає.