Сергей Жадан - Депеш мод

це були останні новини, люб'язно перекладені і надані нам нашою лондонською редакцією. А я пропоную вам, шановні радіослухачі, зробити ще одну музичну паузу, ага, — раптом говорить ведучий, — у нас, здається, телефонний дзвоник, послухаємо хто це

все скажу, алло, — говорить Вася, — алло

не спить такої пізньої пори. Говоріть…

я цьому підару зараз все скажу, зараз-зараз

говоріть-говоріть, ви в ефірі

там хтось є, — розгублено простягає Вася мені слухавку

ну, ще б, — кажу

а хто це? — злякано питається Вася

підар, — кажу, — якому ти все хотів сказати. Тож давай.

— Я слухаю вас, — дещо нервово говорить ведучий, він, видно, замучився з такою роботою, ну, та має досидіти, діватись нікуди.

— Алло, — говорить Вася про всяк випадок.

— Ви в ефірі, — каже ведучий.

— Що? — не розуміє Вася.

— Говоріть-говоріть.

— Що йому сказати? — пошепки питається мене Вася.

— Не знаю, — шепочу я. — Про музику що-небудь спитай.

— Про музику?

— Про «Депеш Мод». Знаєш що-небудь про «Депеш Мод»?

— Не знаю.

— Ну, тоді взагалі що-небудь про музику. Потягни час, щоби він не зорієнтувався. Це головне.

— Добре, — напружено говорить Вася і прикладає слухавку до вуха. — Добрий вечір.

— Як вас звати? — терпеливо питається ведучий.

— Чому ви питаєте?

— Ну, я всіх питаю, коли хто дозвониться — як вас звати.

— Точно всіх? — уточнює Вася.

— Всіх-всіх, — заспокоює його ведучий. — То як вас звати?

— Ну, — починає торгуватись Вася, — мене звати… А вас як звати?

— Мене?

— Так, вас.

— Ну, мене, — кокетує ведучий. — Та ладно, бог із ним. Що ви взагалі хотіли?

— Від кого? — знову не розуміє Вася.

— Ну, від мене.

— Що? — пошепки питається Вася в мене.

— А я знаю? — кажу я йому. — Поговори з ним про музику. Головне — потягнути час, розумієш?

— Розумію, — каже Вася. — На, сам потягни.

Він соває мені в писок слухавку, я вдихаю повітря і відчуваю як сильно вона пахне кетчупом, так ніби її хтось довго пхав у відерце зі спеціями, кетчуп просто стікає по ній, мене відразу ж починає вивертати.

— Слухай, — кажу я Васі, — ти тут потримайся, я піду віділлю. Головне — слідкуй за мовою, не говори зайвого! Ти зрозумів? — слідкуй за мовою! Не говори зайвого! Слідкуй за мовою! — кричу я вже із сортиру.

— Алло, — нагадує про себе ведучий. — Ви там ще живі?

— Слідкуй за мовою, — похмуро говорить йому Вася.

— Прошу?

— І не говори зайвого! — додає Вася.

— То про що ви хотіли поговорити?

— Ну, не знаю, — говорить Вася, — про музику.

— Про музику?

— Так. Про «Депеш Мод».

— Чудово.

— Так? — недовірливо перепитує Вася.

— Чудово, — запевняє його ведучий. — Вам сподобалась наша програма?

— Ні, — говорить Вася.

— Чому? — питається ведучий.

— Мені, — намагається пояснити Вася, — не сподобалось про шоу-бізнес.

— Так-так, — говорить ведучий.

— Ви розумієте, — Вася довго підбирає слова, тягнучи час, — я не те що не люблю шоу-бізнес, хоча, мабуть, усе-таки не люблю.

— А «Депеш Мод» ви любите? — здається, ведучий теж вирішив потягнути час.

— «Депеш Мод»?

— «Депеш Мод».

— Ні, не люблю.

— Ну, то може розкажете нам якусь історію? — не хоче його відпускати ведучий.

—Історію?

— Так. Яку-небудь історію.

— Добре, — погоджується Вася, — розкажіть.

— Ні, — нервує ведучий, — це ви розкажіть.

— А чому я? — насторожується Вася.

Тут і я повертаюсь, що там? показую на слухавку, а, говорить Вася, мужик історії розповідає, прикольно, слухай, каже він мені, давай проведемо додому телефон, такі речі можна робити.

— То як? — озивається ведучий. — Як із історією?

Вася запитально дивиться на мене.

— Та розкажи ти йому яку-небудь історію, — шепочу я, — а то він не відчепиться.

— Про «Депеш Мод»? — питається Вася у слухавки.

— Про «Депеш Мод», — погоджується ведучий.

— Добре, — каже Вася, — я вам можу розповісти одну історію, але вона, як би це сказати…

— Не дуже пристойна? — хихоче ведучий.

— Ні, — повільно каже Вася. — Вона просто сумна. Розказати вам сумну історію?

— Але вона про «Депеш Мод»? — на всяк випадок перепитує ведучий.

— Та про «Депеш Мод», про «Депеш Мод», — говорить Вася, — не хвилюйтесь. Чого б це я вам розповідав не про «Депеш Мод»? Але сумна.

— Ну, гаразд, — погоджується ведучий, — давайте вашу сумну історію. Тільки щоб про «Депеш Мод», — строго додає він.

— Да, — каже Вася, — про «Депеш Мод». Я коли вчився в десятому класі, в Черкасах, то в мене був друг, ну, не так щоб друг, скоріше просто однокласник, розумієте?