Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу.У затінку дівчат- квіток

Нартекс — паперть християнського собору.

«Церква оглашених» — церква тих, хто готується охреститися.

…як оті вихованки пані де Ментенон… — Натяк на расінівські п’єси «Естер» та «Аталія», написані на замовлення пані де Ментенон для сенсірських вихованок, які грали в хорах при виставі цих трагедій.

Моле — граф Моле Луї-Матьє (1781–1855) — міністр і пер Франції за Реставрації, прем’єр-міністр з 1836-го до 1839 року.

Фонтан Луї (1757–1821) — поет і політик, голова законодавчого корпусу, ректор університету, сенатор, міністр за Реставрації.

Вітроль — Арно Ежен, барон Вітрольський (1774–1854) — готував повернення Бурбонів, арештований під час Ста Днів, міністр за Реставрації.

Берсо П’єр-Ернест (1816–1880) — філософ і письменник, член Академії моральних і політичних наук.

Паск’є — дук Паск’є Етьєн-Дені (1767–1862) — державний радник і префект поліції, голова палати перів, канцлер за Луї- Філіппа, автор «Мемуарів» (1893).

Лебрен П’єр-Антуан (1785–1873) — поет і драматург, член Французької академії, пер Франції за Липневої монархії і сенатор за Другої імперії.

Сальванді — граф Сальванді Нарсіс-Ашіль (1795–1856) — державний радник за Реставрації і Липневої монархії, автор історичних і літературних праць.

Дарю — граф Дарю П’єр-Бруно (1767–1829) — державний діяч і письменник, інтендант Великої армії, автор «Історії Венеційської республіки», двоюрідний брат Стендаля.

Океаніди — дочки Океану і Фетиди, виведені в Есхіловому «Прометеї прикутому» у вигляді хору, які втішали у муках героя.

Богарова робота… — Богар Сезар (1639–1709) — скульптор, мешканець Нансі, прикрасив деякі паризькі особняки; відомий більше під ім’ям Ґран Сезар.

Безталанна дукиня Праленська… — Йдеться про те, що дук де Шуазель-Прален (1805–1847) одружився з дочкою генерала Себастіяні, мав від неї десятеро дітей, а потім зійшовся з їхньою гувернанткою. 1847 року дукиню знайдено заколотою кинджалом. Узятий під арешт дук отруївся.

Дуан Шіменес (1800–1872) — особистий секретар дука Бройля. Після його смерти вийшло чотири томи «Різного і листів».

Ремюза Шарль (1797–1875) — міністр внутрішніх справ за Луї-Філіппа, автор філософських розвідок ліберального спрямування, член Академії.

Жубер Жозеф (1754–1824) — друг Фонтана і Шатобріана, який оприлюднив по його смерті його «Думки». «Це Платон з душею Лафонтена», — так характеризував його твори Шатобріан.

Сомюр славився своєю кавалерійською школою.

Прудон П’єр-Жозеф (1809–1865) — філософ-соціаліст (відомий його вираз: «Власність — це крадіжка»).

Буальдьє Франсуа-Адріен (1775–1834) — композитор (опери «Багдадський каліф» тощо).

«Нібелунґи», «Кільце нібелунґа» — ваґнерівські опери, поставлені в Байрейті.

Stones of Venice («Каміння Венеції») ( англ .).

Рескін Джон — Йдеться про його книгу «Каміння Венеції», присвячену архітектурі італійського Відродження.

Барбе д’Оревільї (1808–1889) — письменник, співець провінції.

Кери — лихі демони ночі у грецькій міфології.

Гадес — володар пекла, те саме, що й Плутон.

Арес — бог війни (грецьк. міф.).

Амфітріада — богиня моря.

Ередіа Жозе-Маріа (1842–1905) — поет-парнасець.

Ленотр Андре (1618–1700) — архітектор (Версальські парки).

Зуекка — венеційська назва острова Джудекки.

Пані Корнюель — Біґо Анна-Марія, дружина Корнюеля (1605–1694), господиня модного столичного салону.

Дук Омальський (1822–1897) — четвертий син Луї-Філіппа, узяв у полон алжирського дея Абдель-Кадера. Автор «Історії принців Конде».

Принцеса Мюрат — Принцеса Ваграмська набула титулу королеви Неаполітанської, одружившись з маршалом Мюратом.

«Радикал» — паризька газета лівих, з 1885 року видавалася накладом понад сорок тисяч.

Вільє — Оґюст Вільє де Ліль-Адан (1838–1889); Катюль — Катюль Мендес (1841–1909) — поети, драматурги і романісти, парнасці.