Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу.У затінку дівчат- квіток

Воґубер — вигаданий персонаж, француз при цареві Теодосії.

Консульта — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Італії.

Фарнезе — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Франції.

Карраччі — галерея у палаці Фарнезе з фресками на міфологічні сюжети, виконані між 1597-м і 1606 роками Аннібале та Аґостіно Карраччі.

Вільґельмштрасе — берлінська вулиця, де було міністерство закордонних справ Німеччини.

Сент-Джеймський кабінет… — Сент-Джеймс — палац, садиба британського уряду, суворого архітектурного стилю, символ британського двору й уряду.

Співочий міст — петербурзький міст через Мойку, де розміщалося міністерство закордонних справ.

Двоголова монархія — Австро-Угорська імперія.

Монтечіторіо — римський палац, де засідала палата депутатів.

Бельплац — віденський майдан, де розміщалося міністерство закордонних справ.

Барон Луї — діяч спершу на службі у Наполеона І, а потім міністр за Людовіка XVIII.

…еттинґенівський погляд… — Еттинґени — баварські магнати з титулами дуків.

…той, хто прогнав Бісмарка… — Кайзер Вільґельм, незадоволений політикою Бісмарка щодо Росії, змусив канцлера подати у відставку.

Сент-Шапель — паризька церква з вітражами роботи П’єра де Монтрея (XIII сторіччя). Разом з Шартрським і Реймським соборами вважається шедевром готики.

Нессельроде — відомий російський дипломат, міністр закордонних справ від 1816-го до 1856 року.

Очевидно, «cocu», тобто — рогоносець.

Усім і кожному ( лат .).

Ломені Луї (1815–1878) — критик, автор «Галереї славетних сучасників очима недалекої людини».

«Сен-Марс», «Червона печать» — твори Альфреда де Віньї, присвячені французькій історії.

Академія написів — установа, що належить до Французького інституту (об’єднання різних академій), заснована 1663 року, до неї входять учені (40 членів) у галузі історії та археології.

Масперо Ґастон (1846–1916) — французький єгиптолог.

Ашурбаніпал — ассирійський цар (VII сторіччя до Різдва Христового).

Брессан Жан-Батіст (1815–1886) — славетний паризький актор «Комеді Франсез».

Тірон Шарль-Жозеф (1830–1891) — відомий комік театру «Одеон».

«Авантурниця» — комедія у п’яти актах Еміля Ож’є (1820–1889), поставлена вперше на кону «Комеді Франсез».

«Зять пана Пуар’є» — комедія Еміля Ож’є і Жуля Сандо про мораль вельмож.

Пій IX — Папа Римський з 1846 року. Дбаючи про підтримання світської влади понтифіків, виступав проти об’єднання Італії.

Распайль Франсуа (1794–1878) — учений-хімік і політик, учасник двох революцій.

…«ввечері, з пущі лісової» — рядки вірша Альфреда де Віньї «Ріг».

Ґабріелові палаци… — Ґабріель Анж-Жак (1698–1782) — архітектор (палац Крійон, Малий Тріанон, Опера).

Палац промисловости — будувався тоді до Всесвітньої виставки 1878 року.

Трокадеро — будинок, споруджений до Всесвітньої виставки.

Порт-Сен-Мартен — тріумфальна арка на честь перемог Людовіка XIV (1675).

Порт-Сен-Дені — тріумфальна арка на відзнаку форсування французами Рейну (1672).

«Орфей у пеклі» — оперета Жака Оффенбаха, поставлена в театрі «Буфф-Парізьєн», а потім у театрі «Ґете».

Сен-Сімон Луї де Рувруа (1675–1755) — мемуарист і політик.

Сен-Ферреоль — магнати, які пішли від позашлюбного сина Людовіка XIV і мадемуазель де Ла Вальєр.

Прямим шляхом ( лат. ).

…обернувся доброзичливою Евменідою… — Евменіди — богині помсти у греків, звані ще й ериніями.

«Ісусове життя» — твір Ернеста Ренана, опублікований 1863 року, перший том монументальної праці «Історія походження християнства».