Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Полонянка

Іксіон — у грецькій мітології, цар лапітів. Зевс велів Гермесу прив’язати його до вогненного колеса, яке вічно крутилося в Пеклі.

«Поштар із Ланжюмо» — опера-буф Адольфа Адана (1803–1856).

«Біблія людства» Мішле (1864) — це спроба синтезу людської історії, окрема книга світської Біблії.

Фердінанд Барбедьєн (1810–1892) — ливарник бронзи, відливав статуетки для умеблювання.

Такий стоїцизм проповідував не грецький філософ іонійської школи Анаксагор (V сторіччя перед Р.Х.), а латинський письменник Сенека (4 перед Р.X. — 65 по Р.Х.).

Клод-Філібер Бартело, граф де Рамбюто (1781–1869), префект Сени, провадив у 1833–1858 роках благоустрій Парижа.

Тут: у великому світі (англ.) .

Отто — модний фотограф, його майстерня була на Королівській вулиці в Парижі.

Лантерік — парфюмер із вулиці Сент-Оноре.

Процес над Ландрю відбувався в Версалі 1921 року. Серійний убивця був ґільйотинований наступного року.

Тут натяк на «Ідилії» Теокріта (IV–III сторіччя перед Р.Х.).

Тарлатан — тонка вовняна матерія.

Перидот — самоцвіт зеленястого кольору.

Марказит — самоцвіт золотавого кольору.

Лабрадор — мінерал різних відтінків.

Аньйоло Ді Козімо, Бронзіно (1503–1563) — флорентинський маляр при дворі Медічі, відомий своїми портретами.

Енгрова скрипка означає хобі великого майстра.

Дозволене і недозволене (латин.) .

Джованні Антоніо Бацці, Содома (бл. 1477–1549) — італійський маляр, чиє прізвисько тут наводиться для виправдання естетичних тез.

Насправді абат Шарль Лебатте (1713–1780), автор «Курсів письменства» (1750), академік.

Пані Піпле — консьєржка з роману «Паризькі таємниці» (1842–1843) Ежена Сю.

Пані Жібу і пані Жозеф Прюдом — персонажі з «Народних сцен» (1835), «Нових народних сцен» (1862), а також «Мемуарів Жозефа Прюдома» (1857) Анрі Моньє.

Сюзанна Райхенберґ (1853–1924) — актриса «Комеді Франсез» на ролях інженю.

Жозеф Рейнак (1856–1921) — політичний діяч і публіцист, автор «Історії Дрейфусової справи» у 7 томах (1901–1921).

Поль Ерв’є (1857–1915) — антидрейфусар, романіст, драматург, нещадний критик вищого світу: «Флірт» (1890), «Самі себе виставили» (1893).

Нагадаємо, що полковник Пікар свідчив на користь Дрейфуса, а Фернан Лаборі був адвокатом Дрейфуса і Золя.

Генерал Цурлінден був військовим міністром під час Дрейфусової справи.

Еміль Лубе був президентом Республіки в 1899–1906 роках, тобто при перегляді Дрейфусової справи.

Полковник Жуо очолював військовий трибунал у Ренні під час другого процесу Дрейфуса 1899 року.

Філософ Гельвецій (1715–1771) та його дружина приймали в себе видатних сучасників.

Про смерть професора Коттара, як і про смерть Берґотта та Сванна, дописано в пізнішому додатку в третьому машинописі. Згадана, між іншим, у розмові, ця смерть, як і попередні, не узгоджена з перебігом розповіді: Коттар знову живий на цьому самому вечорі у Вердюренів, а помирає він уже у війну, у «Віднайденому часі», тобто в сьомому томі нашого видання.

Іди за мною (латин.) . Про підручник, якийсь порадник.

Норни, божества скандинавської і германської мітології, тчуть пряжу дії на початку вагнерівського «Присмерку богів».

Букв. — впівголоса, — муз. тихе, неповне звучання голосу.

Букв. — якнайтихіший, — муз. дуже тихо, найвищий ступінь піано.

Таку злісну акцію вчинено справді щодо графа Робера Монтеск’ю, Прустового приятеля, в день, коли він приймав гостей. (Прим. перекладача.)

Букв. — широкий, — муз. найповніший темп.

На вжиток (латин.) .

Термін великий для тлінного віку людського (латин.) . — Тацит. Життєпис Аґріколи, розділ III.

Букв. — веселий і повний життя; муз. швидкий музичний темп.