Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Полонянка

О восьмій панна Альбертина звеліла принести її куфри, я не сміла їй відмовити, боялася, що мене панич прокляне, якби його будила. Даремно я її усовіщала, просила зачекати бодай годину, бо все думала, що панич от-от подзвонить; а вона ні за що, залишила цього листа для панича і о дев’ятій поїхала». І тут — ми так себе погано знаємо, допіро я ще був переконаний, що мені байдуже до Альбертини! — віддих у мене перетявся, я притримав серце двома руками, вкритими циганським потом, якого я не знав відтоді, як Альбертина розповіла мені в дачному потязі про свої взаємини з приятелькою мадемуазель Вентейль. Але нарешті я зібрався на відвагу і вичавив із себе: «А, от і чудово! Дякую, Франсуазо! Ви добре вчинили, що мене не будили. Залиште мене на хвильку, я зараз же вам задзвоню!»

«Конає від жаги шаленець» — романс «Козиця» на слова Г.Ґерена і на музику Е.Дюрана (1830–1901).

«Рве греблю» — перші рядки романсу «Осіння дума», мелодія Жюля Массне (1842–1912), улюбленого композитора Пруста.

Агасфер — або Агашверош, перський цар, герой трагедії Расіна «Етер», звідки і взято цитату.

Лікарі приписували Прустові курево проти астми (прим. перекладача) .

Маріано Фортюні де Мадрасо (1871–1949) — художник-модельєр, відкрив фабрику венеційських тканин.

Поль-Луї Кур’є (1772–1825) — французький памфлетист та епістолярник.

Анрі Мейла (1831–1897) — французький драматург і лібретист, зокрема автор численних опер-буф на музику Оффенбаха.

«Посмертні записки» — мемуари Франсуа-Рене де Шатобріана (1768–1848).

Ахат — Енеїв супутник у Верґілієвій «Енеїді».

До людини — про щось, призначене вплинути на почуття, враження, але позбавлене об’єктивного значення (латин.) .

Едуард Дрюмон (1844–1917), автор книг «Франція жидівська» (1886) та «Жиди і Дрейфусова справа» (1899).

Кало, Дусе, Пакен — паризькі кутюр’є.

Ксеркс (510–465 перед Р.X.) — перський цар, син Дарія І, під час війни з треками перед його очима загинув перський флот від бурі в протоці Геллеспонт (Дарданелли).

Жак Тібо (1880–1953) — скрипаль, Пруст слухав його концерти в залі Плеєль.

Суконь для чаювання (англ.) .

Рушій (латин.) .

Радіка (а не Росіта, як пише Пруст) і Доодіка — сіамські сестри, яких показували в цирку Барнум у 1901–1902 роках.

Принос, пожертва (латин.) .

Франсуа Буше (1703–1770) — французький маляр, рисувальник, декоратор і гравер. Малював лібертинські сцени і ню, метр галантного малярства.

Відчуття (нім.) .

Вражливість (нім.) .

«Пелеас і Мелісанда» — опера Клода Дебюссі, поставлена 30 квітня 1902 року в Опера-Комік. Пруст наводить текст Меттерлінка.

«Якщо я упаду…» — цитата не з твору Жан-Філіппа Рамо, а з «Артеміди», лібрето Кіно, музика Люллі.

На віки вічні (латин.) .

Хай спочине в мирі (латин.) .

Квадривіум — так у середньовічній школі називалися арифметика, музика, геометрія та астрономія, а тривіум — граматика, риторика і діалектика, тобто «вільні мистецтва», на відміну від теології.

Дуже швидко (італ.) .

Прюньє — відомий паризький ресторатор.

«Просвічені спасенними приписами і настановлені божественною наукою, ми можемо сказати…» (латин.) — у чинопослідуванні меси ця формула передує молитві Патер ностер .

Любо, як моря поверхня запіниться (латин.) . — Лукрецій. Про природу речей. Переклав Микола Зеров.

Шасла — сорт винограду.

Манценілла — південноамериканське дерево.

Композитор Палестрина дістав від папи Григорія XIII доручення пристосувати церковний спів до літургії Пія V.

Жвавість (італ.) .

Швидко (італ.) .

Цю комедію у віршах (1864) написав Теодор де Банвіль (1823–1891).

П’ятеро дочок Даная, легендарного царя Аргоса, за вбивство своїх чоловіків, були приречені у Пеклі вічно наливати бездонну бочку.