Юрій Федькович - ЛЮБА-ЗГУБА

- Братчику мій, любий мій! Та же я тобі вже не довго буду на цім світку доїдати, - дай мені тоту шириньку, дай, дай!

От і дав. Носила вонаїї на серденьку, аж до гробу взяла.

- Братчику! - каже вона мені на саму Пречисту раненько, - здойми-ко мене на твої ручки, але так здойми, як ти мого Васильчика здоймав.

От і здоймив, та - поклав уже мертву.

- Сестричко, сестриченько моя єдина! - сплакав я; - чи ж тобі не жаль твого братчика от-так сиротою на цьому світу лишати?...

Нічого не відповіла, усміхалася. Знай, побачила вже свого Васильчика...

1862 р.

- Люба´ - любов, кохання.

- Через те, що храм тягнеться декілька днів (річне свято, як ось Великдень - Великодні святки, Різдво - Різдв'яні святки), то й Гуцули вживають тут множини.

- Редуплікована (здвоєна) форма - то.

- Парубки (мадяр.).

- Весняних.

- Лядський бік - Галичина, волоський бік - Буковина; Галичан дражнять іще буковинські гуцули Сусиками тому, що вони вітаються словами: “Слава Ісусу Христу”, а такого вітання буковинці не знають.

- Навіть (ром.).

- Все це села вижницького повіту на Буковині; Шипіт і Молдовиця належали перед війною до кімполюнзького повіта.

- Сторонець-Путивлів - місце вродження Федьковича.

- Те, що по моск. - піхта.

- Зелене, май.

- Aqua vitae.

- Глиниця - село під Черпівцями, заселене осілими Циганами, дуже добрими музиками.

- Пласката (деревляна) пляшка.

- Дзьобня, дзьобенька - гарна вовняна торбинка, яку носять на крайках почерез плечі.

- Мішки на дорогу, їх буває два; звисають вони зверха на коневі по обох боках.

- Широкий повстяний (чорний) гуцульський бриль.

- Вузька доріжка, вуличка.

- Опісля.

- Завсігди.

- Гостям на привітання.

- Бочечка на бриндзю.

- Додому.

- Битий шлях, звичайно: мурований.

- Ґенерал.

- Оглядини (нім. Musterung)

- Сватання.

- Доглядати (ром.).

- Парубок (ром.).

- Дозирав, доглядав.

- Старшого брата звуль у сім'ї бадікою та ще й йому викають.

- Скорочене: а дивіть!

- Таки.

- Гордовитий (ром.), фудулія - гордощі (fiducia).

- Їй-Богу.

- Покоління.

- Протопіп.

- З білого полотна (нім. Reintuch).

- Гуцулки носять замісць спідниці дві опинки: одну зпереду, другу - ззаду.

- Ринський, дві короні (ром. Leu).

- Довбуш - гуцульський герой, опришок, який жив при кінці XVIII ст. й займався нападами на багачів та панів. Зібрані з них гроші віддавав бідним. Польський уряд не міг собі з ним дати ради й визначив на його голову велику нагороду. Тільки за зрадою Дзвінки, жінки, до якої занадився Довбуш, польському урядові вдалося Довбуша дістати у свої руки. Про нього й досі ходить проміж Гуцулами багато леґенд (як про Кармелюка), співають пісні, й ім'я його кожний Гуцул вимовляє з великою пошаною.

- Яблониця - село недалеко Сторонця.

- Укладаються, готовляться.

- Довгополе - село в горах.

- Дуже.

- Трохи - ром. слово, вживається при другому ступні прикметника, н. пр., май гарний - гарніщий (трохи гарніщий), а часто й без значіння, для скріплення попереднього слова.

- На цьому місці: бочечки.

- Давай, далі.

- Ціпок із держаком у формі сокири, багато цяткований ріжним намистечком.

- Багато.

- Гарно (нім. fein).

- українські.

- З рушниці (кріс - креса або кріса).

- Те, що звичайно кажеться: воно, це.

- Не звертає увани.

- Найвища гора, а власне група гір у східних (гуцульських) Карпатах - народ оповідає, що там похований Довбуш, але не вмер, а тільки спить і колись прокинеться і пімститься за всі кривди Гуцулів на кривдниках.