Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

Таку обережність можна було пояснити шанобливим ставленням до сім’ї шахрая, яка у вищих колах Фейра-де-Сантани посідала не останнє місце. Якщо влада, радіо та преса не вважали за потрібне називати Принцового прізвища, то не будемо ж і ми перетворювати нашу розповідь на скандальну хронічку, даючи пліткарям нагоду розважитися й прирікаючи на безчестя поважну та шановану родину. Уявіть, який зчинився би галас, якби дона Динора зі своїм загоном пліткарок довідалася, хто Принцові родичі! Навіть далекі нащадки не відмилися б від ганьби пращурів, «облитих брудом і загрузлих у болоті безчестя» (як би це з властивим йому красномовством охарактеризував професор Епамінондас Соуза Пінто).

Тим часом кумоньки були просто в захваті від ґречності Принца та млосної паволоки на його очах. Навіть дона Динора спробувала швиденько змінити дещо в своєму прогнозі, щоб якнайточніше наблизити портрет майбутнього нареченого до зовнішності Принца. Ось чому всіх так приголомшили вбивчі слова Мірандау, який навідався з дружиною й трьома дітьми до своєї куми дони Флор: «Цей тип — добірний покидьок…»

Елегантний Принц, шпацируючи кварталом, одразу ж ускочив у заплутану й дивну історію. Втім, він не здивувався, адже життя без пригод — не життя.

Подруги дони Флор і кумасі гучно обговорювали віщування дони Динори щодо майбутнього заміжжя молодої вдови, це передбачення облетіло вже всі усюди, аж поки нарешті з’явився меланхолійний та задумливий Принц.

Підсміювалися лише дона Норма, дона Жіза, дона Амелія Руас та дона Еміна, а пліткарки — соратниці дони Динори пильно роззиралися на всі боки, шукаючи серед перехожих того, хто міг би годитися в залицяльники доні Флор згідно з описами віщунки. Правду кажучи, приглядалися не лише кумасі, дона Жіза теж кидала допитливі погляди в натовп, шукаючи «красивого та елегантного чоловіка середніх років». Про дону Норму годі й казати: після похорону Гульвіси всі її молитви були про те, щоб Флор якнайшвидше заручилася й справила весілля. Не скласти ліку щасливим парам, які вона звела, подолавши всі труднощі, усунувши суперників і сумніви, що виникали в процесі, а подекуди ще й спротив батьків. Невдачі вона зазнала лише з Валделоїром Реґом, дуже нерішучим юнаком, якого сватала до милої, проте вже дещо зів’ялої сусідки. Та навіть після поразки дона Норма не втрачала надії видати Марію заміж, можливо, навіть за того ж таки Валделоїра.

Отож подруги та одержимі сусідки дони Флор завзято видивлялися для неї нареченого за портретом дони Динори, яка не поскупилася на подробиці, змальовуючи його зовнішність і характер. Якщо треба було наворожити комусь нареченого, її описи завжди були детальні й дуже красномовні. Вочевидь, саме через це багатослів’я іноді так важко бувало знайти чоловіка, який відповідав би портрету дони Динори. Бо ж спробуй знайти носія стількох чеснот!

Невгамовні пліткарки ретельно вивчили кожного жителя свого ще й сусідніх кварталів, але досі нікого схожого знайти не вдавалося. Бо ж один, скажімо, мав вчений ступінь і гроші, але не підходив вік. Інший був відповідного віку, але не смаглявий і без вченого ступеня, та й за іншими ознаками не пасував. Але кумасі не здавалися, вони невпинно пропонували доні Флор кандидатів, а іноді — про всяк випадок — одразу двох.

Дона Флор із цього тільки сміялася: таку безглузду нісенітницю могла вигадати лише дона Динора, не мала іншої роботи, як чужі заручини та весілля планувати. Дона Флор навіть у думці не мала ще раз виходити заміж, тим більше, ще й року не минуло, як Гульвіса помер, тож вона має гідно продовжувати жалобу, пам’ятаючи про померлого коханого.

За вісім місяців удовування вона твердо вирішила, що більше заміж не вийде. А й справді, навіщо? Їй нічого не бракувало, вона сама собі заробляла на хліб уроками кулінарії; в неї багато хороших подруг і всі вони добре до неї ставляться, оточують увагою, співчуттям і турботою; вона не сумує за чоловічим теплом, адже разом із Гульвісою поховала такі почуття. Тож навіщо ж їй знову виходити заміж?

Із журливою посмішкою, проте впевнена в непохитності свого рішення, вона відкидала будь-які спроби залицянь, а також пропозиції дони Норми і дони Жізи, які, зрозуміло, пропонували їй кандидатів лише з найкращих дружніх міркувань.

Дона Жіза пропонувала професора Епамінондаса Соузу Пінто, немолодого холостяка, який викладав у приватних чоловічих гімназіях граматику, а у вільний час вивчав історію. Вічно кудись квапився, завжди спітнілий, вбраний у засмальцьований білий костюм із камізелькою, у свої майже шістдесят років він був якийсь надто непевний і невизначений; але дона Флор його знала та поважала, і якби їй довелося змінити своє рішення, то навряд чи вона обрала би професора, який так безапеляційно і навіть дещо чванливо висловлювався (а це було занадто для неї, не кажучи вже про його незбагненну легковажність). Дона Флор потішалася з цього: так, їй випала доля вдови, але вона ще не докотилася до того, щоб виходити заміж за такого чоловіка.