Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

— Навіщо так підло оскверняти дівочу чистоту таким брудним дешевим наклепом?..

Коли ж вибухнув скандал і безневинну Аструд на п’ятому місяці вагітності вигнала з дому її розлючена сестра — сатир Франко на той момент уже переситився дівчиною (воістину вишукана і добірна пожива для всього міста), — дона Динора вирішила помститися романтичному Карлосові Бастосу, який досі ще був закоханий в Аструд:

— Що, бевзю, переконався? Мене не обдуриш… Від пліток іще ніхто не вагітнів, а от якщо дівка розчепірює ноги…

Ніщо не могло сховатися від всевидячого ока та собачого нюху пильної дони Динори. Тож сусіди самі почали звертатися до неї, радитися в найособистіших питаннях, просили поворожити на картах і кришталевій кулі, за допомогою яких вона легко дізнавалася про минуле, теперішнє й майбутнє.

І ніхто достеменно не знав — чи справді мала вона магічні здібності, чи була звичайнісінькою дилетанткою і лише поверхово зналася на гороскопах і окультних науках, але факт залишається фактом: дона Динора перша заговорила про новий шлюб дони Флор, варто було вдові відмовитися від суворої жалоби та повернутися до скромного життя без тривог і хвилювань, навіть на думці не маючи вдруге виходити заміж.

Дона Динора пустила чутку про прийдешнє весілля й навіть описала зовнішність нареченого набагато раніше, ніж зайшлося про залицяння й значно раніше, ніж дона Флор зауважила свого майбутнього обранця. Що ж до самого нареченого, то якщо він і мав якісь почуття до дони Флор, то нікому про це не розповідав, та й, мабуть, і собі в цьому не зізнавався. Отже, хочете вірте, хочете ні, але дона Динора рішуче заявила, що наречений буде смаглявий, середнього віку, високий, плечистий, шляхетний, із серйозним поглядом і вишуканими манерами, а в правій руці неодмінно триматиме темно-червону троянду: саме так побачила його дона Динора в кришталевій кулі. Згодом дами і королі, валети і тузи лише підтвердили її передбачення, чесні наміри претендента, його достаток та докторський ступінь.

ПРИНЦ І СПРАВДІ БУВ СМАГЛЯВИЙ, АЛЕ НЕ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ, не плечистий, не високий, хоча по-своєму шляхетний, красивий і навіть елегантний. Одне слово, за всього бажання він навряд чи відповідав портретові майбутнього нареченого дони Флор, що його дона Динора побачила в кришталевій кулі і розтеревенила про це на всю площу Другого липня, ввівши загін пліткарок у стан нетерплячого очікування.

Делікатний і блідуватий, як зазвичай бувають поети-романтики або ж альфонси, з чорним, гладенько зачесаним волоссям, завжди напарфумлений, із чи то мрійливою, чи то сумною усмішкою на вустах, великими виразними очима, стрункий, вишукано і охайно вбраний. Для змалювання Принца доречні були б найдобірніші означення: «блідо-мармуровий», «меланхолійний», «мрійливий», «вродливий», «з алебастровим чолом і агатовими очима». Йому було за тридцять, хоча на вигляд ледь більше двадцяти; без сумніву, за козир мав отой безпросвітний смуток, що випромінювало його обличчя, млосний погляд і, звісно ж, красномовство — все це було безпрограшною зброєю у його такій цікавій і достоту непересічній діяльності. Відразу ж зауважимо, що спеціалізувався він винятково на молодих вдовах, ретельно розробивши тактику залицяння й уже маючи за плечима чималий досвід.

У колах шахраїв і поліціантів (а де ж, до слова, та межа, якщо вона взагалі існує, між цими двома зовні такими протилежними, а насправді такими схожими світами?) його знали як Принца: так його називали за ґречність, безпосередність і певну гордовитість. Утім, у лагідному затишку борделів його знали під іншим прізвиськом; повії називали його Живі Мощі, воістину містичне наймення, що виникло завдяки його надмірній блідості та сухорлявості. Насправді ж його звали Едуарду і він був одним із найвідоміших та найкрасивіших шахраїв міста. Щодо прізвища, то не варто його і вказувати, адже жодного стосунку до історії дони Флор та двох її чоловіків воно не має.

До того ж сам Принц ретельно приховував своє прізвище; поліція теж не вважала за потрібне його розголошувати, коли справа дійшла до ближчого спілкування з цим елегантним чоловіком. І газети, повідомляючи на своїх шпальтах про його ув’язнення, зазвичай нетривале, теж не називали його прізвища, до невизначеного «такий собі»:

«Вчора на площі Се затримано такого собі Едуарду, знаного в злочинних колах як Принц. Чоловіка обвинувачено в тому, що він обдурив вдову Жульєту Філлол, яка мешкає на Барбалью, пообіцявши одружитися з нею, маючи на меті мати вільний доступ до її дому, щоб привласнити коштовності й гроші довірливої закоханої жінки».