Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

Лише в одному вони були одностайні — й дона Розилда, і дона Норма, і дона Динора, і дона Жіза — справжні подруги і лихі обмовниці: дона Флор повинна якнайшвидше забути неспокійні роки заміжжя, вигнати образ Гульвіси, закарбований у її пам’яті, ніби його ніколи й не було. На їхню думку, та скорбота надто затягнулася. Ось чому вони вважали за обов’язок вагомими аргументами переконати Флор, що Господь виявив своє милосердя, звільнивши її від такого нестерпного тягаря.

Навіть тітка Літа, яка завжди готова виправдати всі Гульвісині витівки, відверто дивувалася:

— Ніколи б не подумала, що вона так довго побиватиметься…

Дивувалася й дона Норма:

— Схоже, вона ніколи його не забуде… З кожним днем її страждання тільки посилюється…

Дона Жіза, опираючись на свої невичерпні знання зі сфери психології, заперечувала песимісткам:

— Це природно… От побачите, мине ще трохи часу і вона заспокоїться, забуде його і знову повернеться до життя…

— Авжеж, так воно і буде… — погодилася з нею дона Динора. — З часом вона зрозуміє, що це сам Господь послав їй спасіння…

Вони ніяк не могли дійти згоди щодо того, як краще допомогти вдові. Дона Норма за могутньої підтримки дони Жізи запропонувала у присутності дони Флор навіть не згадувати про Гульвісу. Решта ж, під завзятою егідою невблаганної дони Розилди — за підтримки дони Динори, яка була неписаним сержантом цього затятого війська — всіляко вправлялися в інтригах, знеславленні та співчуттях, намагаючись у такий спосіб переконати дону Флор у тому, що тепер нарешті вона заживе спокійно і щасливо, в достатку і комфорті. Чи тихо сумуючи, чи голосно плачучи, так чи так вона мусить знайти спосіб забути минуле. Адже Флор іще дуже молода і в неї все життя попереду…

— Чи довго вона горюватиме в статусі вдови, залежить лише від неї… — пророкувала дона Динора, яка, коли йшлося про чуже життя, володіла загостреною інтуїцією, ба навіть божественним даром передбачення. Так, сидячи в халаті у своєму великому домі, успадкованому від іспанського командора, немов у магічному трансі, вона розкладала карти і передбачала майбутнє по кришталевій кулі.

Чому, дивувалася дона Флор, чому жодна з них ні разу не згадала бодай одного хорошого вчинку Гульвіси? Зрештою, попри його шахрайські витівки, він був дуже дотепний, щедрий, великодушний і справедливий. Чому ж вони оцінюють Гульвісу за такими ницими категоріями, чому так зловтішаються над його смертю і проклинають його? Втім, так було завжди. Ще за життя Гульвіси ті лепеті полюбляли прийти з якимось черговим наклепом, мовляв, вони дуже співчувають бідолашній Флор, адже вона щонайбільше заслуговує на порядного, люблячого чоловіка, який належно ставився би до неї, поважав і забезпечував щасливе існування. Однак ніхто з цих ницих пліткарок не покинув своїх справ, щоб із перших вуст їй повідомити про хороший вчинок Гульвіси:

— Скажу тобі по секрету, Флор, тільки ти гляди, щоб Гульвіса не взнав… Він щойно виграв у лотерею кругленьку суму і всі гроші віддав мені, щоб зберегла до твого дня народження, на подарунок… Ця подія буде ще зовсім нескоро, я знаю, проте він боявся витратити їх, і завбачливо доручив мені…

Усі кумасі про це знали, але тільки дона Норма пообіцяла зберігати таємницю. І якби вона могла змовчати всі ці двадцять днів, не порушила своєї обіцянки, дона Флор так ніколи і не дізналася б про благородство свого чоловіка. Інші ж немов язики поковтали, кому ж цікаво пліткувати про приємне! Задля такого ніхто не підхопиться і не вискочить надвір, забувши про все на світі. От якби щось погане… Тоді ляси поточити охочих буде хоч відбавляй, заради цього покинуть роботу, перервуть відпочинок, а дехто і більшим пожертвує. Бо що може бути приємніше, ніж помимрити погану звістку?!

Лише випадковий збіг обставин завадив доні Флор піти від Гульвіси назавжди, коли він вкотре опустився до чергової ганьби. Вона навіть почала збирати речі, маючи намір переїхати до дядька і тітки в Ріо-Вермельйо, де на неї завжди чекала окрема кімната. А спалахнуло все, здавалося б, на рівному місці. Того вечора на вулиці була купа тіток, приваблених її криками і плачем, і вони бачили, як під’їхав Циган, чули його тремтячий голос і були свідками того, як реагував на все це Гульвіса.

Та бодай би одна з них натякнула доні Флор про цю сцену, переказала їй Циганові слова! Де там! Ніхто й не намагався її відрадити, їм таке і на думку не спало! Жодна не заступилася за Гульвісу, ніби вони нічого не бачили і не чули. Більше того, вони всіляко її заохочували покинути чоловіка, вважаючи, що у Флор більш ніж достатньо підстав назавжди зруйнувати їхній шлюб. Навіть допомагали їй пакувати речі.