Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

Старий, пошарпаний життям приймач, що був частиною приданого дони Флор, вимагав постійних витрат, адже весь час виходив із ладу: часто в найдраматичніший момент сповнена емоцій сцена просто уривалася. Це були її постійні, проте геть неефективні витрати. Ось чому цього разу рішення дони Флор було непохитне: хай там що, а з цих заощаджень Гульвіса не отримає ні копієчки. Та й узагалі, давно вже пора покласти край цим його канюченням.

Учениці весело розлетілися, щоправда, дещо розчаровані: невже похмурий, замислений тип у кутку вітальні і є отой знаменитий чоловік дони Флор, наполегливий і чарівливий спокусник, відомий на всю Баїю своїм гучним, скандальним романом із Ноемією Фаґудндес да Силва? Правду кажучи, вони відверто дивувались, адже нічого аж такого привабливого в ньому не було, ба більше, він і на йоту не був схожий на легендарного Гульвісу. Нарешті дона Флор залишилася наодинці з чоловіком, віч-на-віч з своїм страхом і дошкульним черв’ячком у серці. Він напружено підвівся з крісла, підійшов до столу і налив собі чарку лікеру.

— О, нічогенький, смачно. Але це дуже підступна смакота, яка м’яко і легко п’ється, а на ранок маєш жахливе похмілля у подарунок і голова тріщить ще дужче, ніж від лікеру з женіпапу [36] Женіпапа (лат. Genipa americana ) — плодове дерево, у дикому вигляді росте на території від Аргентини до Південної Мексики, на островах Карибського моря. Плоди використовують для приготування соків, морозива, джемів і желе. З соку виготовляють стійкий природний барвник синьо-фіолетового кольору. …

Невимушено, намагаючись вдавати безтурботність, він підійшов до дружини і ніжно запропонував їй надпити крапельку з його чарочки:

— Скуштуй, кохана…

Але дона Флор відмовилась, як ухилилась і від лагідного дотику його руки, що ковзнула від її шиї до розщепнутого ґудзика на блузі. «Облудник і дурисвіт, поглянь, який мудрий, — спершу приголубить, подолає мій спротив, а потім легко скористається з моєї слабкості». Дона Флор зібралася з силами, згадала всі колишні образи і, твердо вирішивши боротися за свій приймач, звелась, запитавши з гіркотою в голосі:

— Чому ти прямо не кажеш, чого прийшов? Думаєш, я не знаю?

Гульвіса знітився. Він прийшов, бо нічого іншого не залишалося, адже ніде так і не вдалося роздобути грошей. Якби ж його воля! Він і сам цього зовсім не хотів, і був щиро засмучений. Якби ж у нього був вибір!

Гульвіса прекрасно знав, на що дона Флор відкладала ті гроші. Судячи з того, що у вітальні й далі стояв старий пошарпаний приймач, Гульвіса зробив висновок, що сеу Едґар Віртола ще не приходив. Він побачив це, щойно відчинив двері. Однак продавець міг з’явитися будь-якої хвилини зі своїм восьмим дивом світу — портативним ящичком кольору слонової кості, оздобленим хромованим металом, останнім словом радіотехніки, омріяним втіленням поступу в світі хвиль і широт, ватів і кіловатів, здатним зловити такі далекі та незвідані вершини, як радіостанції Японії й Австралії, Аддис-Абеби і Гонконгу, не кажучи вже про Москву з її забороненими і водночас такими привабливими програмами. Дона Флор передала сеу Едґарові записку через Камафеу, музику, який грав на беримбау [37] Беримбау — однострунний ударний музичний інструмент, тісно пов’язаний з бразильським бойовим мистецтвом капоейрою, також є частиною традицій Кандомбле. , найкращого друга Вітроли.

Спершу Гульвіса їхав трамваєм, вслухаючись у відчуття сорому і нетерпіння, що його проймало. З одного боку, він поспішав, щоб прийти додому раніше, випередивши продавця радіо (знав, що так воно й буде), а з іншого — все-таки хотів прийти після сеу Едґара, щоб вдома вже не було ані старого приймача, ні грошей щедрої дони Ліжії, грошей, що їх чесною і нелегкою працею заробила його дружина, яка після занять усю ніч поралася в кухні, виконуючи замовлення. Так він і метався між двох вогнів — їдучи трамваєм, ідучи вулицею, заходячи в дім і відчиняючи двері. Якщо сеу Едґар ще не приходив, то передчуття його не підвело. A якщо новий приймач уже на місці, то він точно нікуди більше не піде і весь вечір буде зі своєю дружиною налаштовувати нове радіо, слухати музику і весело жартувати. У такому нелегкому стані повернувся Гульвіса додому.

Ну чому ж той Едґар не прийшов раніше за нього? Тепер у Гульвіси не було вибору.

— Ти думаєш, я кохаю тебе тільки з вигоди?

— Так, лише з вигоди…

Лише з мерзенної, ницої вигоди; дона Флор виструнчилася: