Йоханна Спири - Гайді. Гайді. Пригоди тривають

— Я не казав, що «Щ» забути хочу!

— От і добре, що не хочеш букви забувати, — підтримала його Гайді, — як маєш таке бажання вчитися, то давай іще одну вивчимо.

Взагалі Петрусь не був згідним на такий подвиг, але Гайді не зважала:

Петрусь відразу пригадав, описаних Гайді вчителів із Франкфурта, з їх високими капелюхами на головах та пристрастю до кпинів і глузів. Не гаючи часу, він розглядав, запам’ятовував те «Ю» до тих пір, поки не зміг уявити його собі навіть із заплющеними очима.

Наступного дня Петрусь прийшов, гонорово випнувши груди, аякже залишилася остання буква абетки! Але коли Гайді прочитала:

Петрусь аж застогнав у відповідь:

— Та хто його зна, де такий жиє?!

— Я йду, Петрусю, у дідуся спитаю, він точно знає, де такий живе. Я скоренько, дідусь у панотця, по сусідству, — Гайді зістрибнула з крісла і метнулася до дверей.

— Чекай! — перелякано заволав Петрусь, який відразу уявив собі Вуя та панотця, як вони приходять, хапають його і ведуть до кривого коваля, бо він дійсно не міг вивчити літеру «Я».

Переляк у голосі хлопця спинив Гайді на порозі.

— Що на тебе найшло? — спитала вона здивовано.

— Мені ніц не є. [31] Нічого зі мною не сталося. Я вчитися хочу, — затинаючись пробелькотів Петрусь.

Гайді спочатку хотіла було не послухатися, бо самій стало цікаво, де живе кривий коваль, і вона неодмінно хотіла спитати про це у дідуся. Але Петрусь так відчайдушно кликав її, що вона змирилася й повернулася назад. Хлопцеві довелося добряче впріти: він не тільки раз за разом мусив повторювати те «Я», щоб ця літера запам’яталася йому на віки вічні, Гайді ще й змушувала його читати по складах. Того вечора він просунувся набагато вперед у науці читання. Отак і проходив день за днем.

Настала відлига, сніг зм’як, а після цього почалися завірюхи та щоденні снігопади, отож Гайді не могла відвідати бабцю аж три тижні поспіль. Тому, щоб Петрусь якнайшвидше зміг замінити її у читанні пісенника, подвоїла зусилля, намагаючись пришвидшити опанування хлопцем читання. Отож одного дня він прийшов від Гайді й заявив із порога:

— Я вже вмію!

— Що ти вмієш, Петрику? — спитала мама.

— Читати вмію.

— Оце так новина! Мамо! Ви чули? — вигукнула Бриґітта.

Бабця чула розмову і теж дуже здивувалася.

— Я мушу зараз прочитати бабці пісню з книжки, — продовжував Петрусь, — Гайді веліла.

Мама хутко дістала з полиці книжку, а бабця дуже зраділа, бо давненько не чула слів, які підтримували її. Петрусь усівся за стіл і почав читати. Його мама сіла поруч, слухаючи. Після кожного вірша вона захоплено повторювала: «І хто би міг подумати!»

Бабця також уважно слухала вірш за віршем, але не казала нічого. Наступного дня в класі, де навчався Петрусь, якраз мав бути урок читання вголос. І ось, коли черга дійшла до хлопця, вчитель сказав:

— Петра ми, як завжди, пропустимо, а може, ти знову захочеш, я не можу назвати це читанням, ну так, спробувати хоча б декілька літер у рядку назвати?

Петрусь вправно прочитав, навіть не затнувшись, три рядки поспіль.

Вчитель аж підручника випустив із рук, здивовано розглядаючи хлопця, ніби бачив його вперше. Нарешті опанував себе і промовив:

— Петре, це просто диво! Як таке могло статися? Скільки б я терпляче не намагався навчити тебе читанню, ти не був здатним навіть розрізняти окремі літери, а коли я з великою неохотою, зневірившись у своїх намаганнях, припинив роботу з тобою, ти приходиш на урок і не тільки читаєш, але й робиш це виразно. Як таке можливе, Петре, га?

— То Гайді, — як завжди коротко відповів той.

Безмежно здивований вчитель глянув на дівчинку, яка спокійнісінько сиділа за своєю партою і не вбачала ніяких чудес. Він продовжував дивуватися:

— Я помітив зміни у твоїй поведінці, Петре. Маю на увазі відвідування занять. Ти ж раніше тижнями не ходив до школи. Останнім часом приходиш сюди щодня. Як могла відбутися така зміна на краще?

— То Вуй, — відповів Петрусь.

Тепер учитель від здивування аж замовк і тільки переводив погляд із Петруся на Гайді й навпаки. Потім, у черговий раз опанувавши себе, очевидно, щоб бути цілком певним, наказав хлопцеві знову почитати з підручника, але вже в іншому місці. Той знову заповзято подолав аж три рядки, довівши, що дійсно вміє читати.