Йоханна Спири - Гайді. Гайді. Пригоди тривають

— Заходьте, на вас чекають!

Дорка з Гайді піднялися сходами та зайшли, слідуючи за покоївкою, у кімнату для навчання. Тітка, демонструючи ввічливість, залишилася стояти коло дверей. Увесь цей час, і навіть стоячи уже в кімнаті, вона міцно тримала малу за руку, бо боялася, щоб тут, на чужині, їй, часом чого не сталося.

Панна Роттенмаєр поволеньки підвелася з крісла та підійшла до них, аби зблизька роздивитися подружку для ігор дочки господаря будинку. Очевидно, вона залишилася не дуже задоволеною побаченим: платтячко з простенької бавовняної тканини та солом’яний капелюшок, добряче пожмаканий у дідусевій шафі, надавав малій надзвичайно простодушного вигляду. З-під цього капелюшка вона з неприхованим зачудуванням розглядала вежу на голові управительки.

— Тебе як звати? — запитала Роттенмаєр, — після того, як кілька хвилин обмацувала поглядом дівчинку, а та в свою чергу пильно дивилась на неї.

— Гайді, — чітко відповіла мала дзвінким голосом.

— Як-як? Це ж не християнське ім’я, таким іменем тебе не могли охрестити. Яке ім’я дали тобі під час хрещення?

— Яке ім’я дали мені під час хрещення — я вже не пам’ятаю, — відповіла Гайді.

— Ну і відповідь, — зауважила управителька, хитаючи головою, — панно Доротеє, дитина така дурненька чи, може, вона насміхається?

— Коли ваша ласка, я хотіла б сказати, шановна панно, — запобігливо мовила Дорка, після того, як дала Гайді легенького стусана в спину за таку відповідь, — дитина ще дуже мало чого бачила в світі. Вона не дурненька і не насміхається, вона й насміхатися не вміє. Дівчинка просто каже те, що думає. Даруйте, вона вперше в панському домі, гарним манерам ще не навчена. Проте, шановна панно, мушу відзначити: дитина слухняна і легко всьому вчиться. Проявіть, панно, прихильність та поблажливість. При хрещенні вона отримала ім’я Аделаїда, [9] Аделаїда — ім’я Гайді (Heidi) — це скорочення від Аделаїда (Adelheid). На український манер дівчинку звали б Деля, Аделя. — Прим. перекладача. так само сестрицю мою рідну, покійницю, Царство їй Небесне, її матір звали.

— О, зовсім інша річ — цілком пристойне ім’я, — задоволено зауважила панна Роттенмаєр. — Панно Доротеє, маю вам сказати, що мені дивно бачити цю дитину. Я ж бо вам чітко пояснила свої вимоги: подружка для ігор має бути такого ж віку, як і Клара. Тільки дитина-одноліток зможе вчитися разом з нею та підтримувати Клару в усіх її починаннях. Панночці Кларі зараз дванадцять років і кілька місяців. Скільки років цій дитині?

— З вашого дозволу, панно, — знову затріпотіла Дорка перед Роттенмаєр, — достеменно мені, мушу вам зізнатися, не відомо, скільки їй років насправді. Мабуть, вона молодша, ніж Клара, але, як на мене, не набагато. Малій десь уже більше десяти років.

— Мені вісім. Дідусь сказав, — аніскілечки не знітилася Гайді, і знову отримала легкого стусана. Щоправда, не зрозуміла за що.

— Як, усього вісім років?! — обурено вигукнула домоправителька, — на цілих чотири роки молодша! Отакої! А чого ти вже навчилася, якими підручниками користувалася на заняттях?

— Ніякими.

— Як це? А як же ти читати навчилася без підручників?

— Читати я не навчилася, зрештою, Петрусь також цього не вміє, — відповіла Гайді.

— Господи милосердний! Ти не вмієш читати? Ти неписьменна! — вжахнулася панна Роттенмаєр. — Як таке може бути: не вміти читати? Але якісь науки ти засвоїла?

— Ніяких, — повідала Гайді щиру правду.

— Панно Доротеє, — ледве вичавила з себе управителька, після кількох хвилин, необхідних для того, щоб оговтатися. — Ми з вами, шановна, так не домовлялися. Як ви посміли привести таке створіння в цей дім?

Проте Дорці вже набридло вигинатися дугою перед такою самою служницею, навіть якщо та й домоправителька. Вона всміхнулася і дуже люб’язно промовила:

— Якщо панна дозволять, я вважаю, що ця дитина — саме те, що вам потрібно. Ви назвали свої вимоги: дівчинка має бути оригінальною, не такою, як усі решта, от таку я вам і привезла. У нашому селі є і старші, як ви хочете, проте вони не такі неповторні. Я подумала, що саме ця мала підходить під ваш опис. Одначе зараз я змушена покинути ваше товариство, бо мої пани мене вже зачекалися. З вашого дозволу, я незабаром прийду знову, щоб подивитися як справи в малої.

Дорка зробила реверанс, позадкувавши вийшла через двері й мало не підстрибцем рушила сходами вниз. Панна Роттенмаєр на якусь мить заціпеніла, а потім кинулася наздоганяти Дорку. Домоправителька зрозуміла, що та твердо вирішила залишити Гайді тут, а такий поворот подій був для панни занадто стрімким, їй спало на думку, що треба обговорити з тіткою безліч питань стосовно перебування дитини в домі Зеземаннів. Увесь цей час Гайді залишалась коло дверей. Клара, сидячи в своєму інвалідному кріслі, теж у розмову не втручалася і лише спостерігала. Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Клара кивнула: