Генри Торо - Волден, або Життя в лісах

Мотив півня має велике значення в контексті самовизначення Торо. Зокрема, у «Волдені» він розповідає про цього невгамовного птаха таке: «Як я вже зазначав деінде, я не збираюся писати оду зневірі. Я хизуватимуся, як півник, що зранку завзято злітає на сідало і співає, щоб побудити сусідів». У вже згадуваному есеї «Піші прогулянки» між співом півня та філософією проведено абсолютну паралель: «Якщо наша філософія не чує кукурікання півня на кожному пташиному дворі в нашій окрузі, вона застаріла. Цей звук зазвичай нагадує нам, що ми стаємо заржавілими й старими — як у тому, що робимо, так і в тому, як думаємо. Його філософія належить до новіших часів, ніж наша» (Thoreau Н. D. Walking / Н. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 73). У «Волдені» також є виразний пасаж, у якому можна знайти не тільки підтвердження новаторського призначення філософії, а й виокремлення як одного з напрямів філософського новаторства відкриття нових форм збереження енергії: «Філософ випереджає свою добу навіть у зовнішніх формах життя. Він живиться, вдягається, гріється й шукає прихистку не так, як його сучасники. Як можна бути філософом, а своє життєве тепло зберігати не краще, ніж решта людей?»

Батьки Торо Джон та Синтія, його брат Джон Торо-молодший і сестри Гелен та Софія. Генрі Торо ніколи не був одружений. У 1839 р. він закохався в Елен Сьюол і зробив їй пропозицію, однак батько Елен, священник, був проти цього шлюбу. На його думку, Торові трансценденталістські погляди були надто радикальні. Більше любовних історій у Торо не було, а помираючи, він сказав сестрі Софії: «Я завжди любив Елен» (Див.: Meltzer М. Henry David Thoreau: a biography / М. Meltzer. — Minneapolis: Twenty-First Century Books, 2007. — P. 44).

Країни, у якій, як вважав один із героїв «Волдену» Джон Філд (знайомий Торо, що переїхав до Америки з Ірландії), «щодня можна споживати чай, і каву, і м'ясо».

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 16.

Цитату і опис сцен покути Торо наводить за «Історією Індії» Джеймса Міла (1817) ( тут і далі прим. пер., якщо не вказано іншого. — Я. С. ).

Мт. 6:19; Біблія тут і далі в перекладі І. Огієнка.

У давньогрецькій міфології Девкаліон і Піра — єдині, що пережили насланий Зевсом потоп. Щоб знову населити землю, вони кидали через плече каміння: брили Девкаліона перетворювалися на чоловіків, а його дружини Піри — на жінок.

Торо цитує «Метаморфози» Овідія (1.414–415) у перекладі з «Всесвітньої історії» англійського поета і державного діяча Волтера Релі (1554–1618). Українською в перекладі Андрія Содомори ці рядки звучать так: «Так появились ми, плем'я тверде, загартоване в праці, / Й роду твердого свого не один залишаємо доказ».

Вільям Вілберфорс (1759–1833) — британський державний діяч і філантроп, очолив кампанію за заборону работоргівлі й доклався до ухвалення у 1807 році відповідного закону.

Дослідник Торо Джефрі С. Кремер зазначає, що, згідно з Вестмінстерським коротким катехизмом з Новоанглійського молитовника, призначення людини полягає в тому, щоб прославляти Бога і тішитися ним довіку. Торо іронічно обігрує цю настанову далі в цьому розділі, пишучи: «Наші гімни мелодійно відлунюють прокльонами Бога, якого ми терпітимем довіку».

Джон Івлін (1620–1706) — британський мемуарист і садівник. Цитата з його трактату «Сильва, чи Роздуми про лісові дерева» (1664).

Цитата з індуїстського релігійного трактату Вішну-пурана.

Юстус фон Лібіх (1803–1873) — німецький хімік, який встановив, що тепло в тілі породжене згоранням їжі.

Узбережжя Нью-Джерсі відоме кораблетрощами.

Жан-Франсуа Лаперуз (1741–1788) — французький мореплавець, зник безвісти неподалік від Соломонових островів під час навколосвітньої подорожі.

Ганон (VI ст. до н. е.) — карфагенський мореплавець, що здійснив першу зафіксовану письмово подорож уздовж берегів Африки.

Залізницю від Бостона до Фітчбурга, що пролягала вздовж Волденського ставка, було прокладено незадовго до переїзду туди Торо: у 1844–1845 рр. Торгівля кригою, описана у розділі «Ставок узимку», теж була новим явищем.

Іда Лаура Пфайфер (1797–1858) — австрійська мандрівниця й мемуаристка. Цитата з її книжки «Жінка об'їжджає навколо світу», що описує подорож 1846–1848 рр.