Генри Торо - Волден, або Життя в лісах

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 21.

Tauber А. І. Henry David Thoreau and the Moral Agency of Knowing / A. I. Tauber. — Berkeley: University of California Press, 2001. — P. 121–122.

На земельній ділянці, що належала Емерсону, і з його дозволу.

Зокрема, соціальна утопія, сконструйована в романі відомого психолога-біхевіориста Береса Фредерика Скінера з нібито проторівською назвою «Волден-2» (Skinner В. Walden Two / В. Skinner. — New York: Macmillan, 1948). Однак вона насправді істотно відрізняється від того, про що йшлося в Торо.

«Мене турбує негуманність науки, — писав Торо в своєму „Журналі“ від 28 травня 1854 р., — оскільки заради встановлення виду рідкісної змії, лишається спокуса її вбити. Мені здається, це не той спосіб, у який отримуємо істинне знання» (Thoreau Н. D. Journal VI: December, 1853 — August, 1854 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 12. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 311).

«Я заперечую проти тваринної їжі, бо вона нечиста; а крім того, коли я ловив, чистив, готував і їв рибу, вона мене, по суті, не насичувала. Цей харч видавався дрібним і непотрібним, і втрачав я від того більше, ніж набував. Скибка хліба і кілька картоплин нагодували б мене незгірше, а мороки й бруду від них менше. Як і багато сучасників, я роками майже не вживав тваринної їжі, чаю, кави й такого іншого — не тому, що зауважив погані наслідки, а тому, що вони не узгоджувалися з моєю уявою. Відраза до тваринної їжі — плід не досвіду, а інстинктів. Мені здавалося, що краще жити просто й без витребеньок, і хоча я не досягнув цієї цілі остаточно, все ж зайшов достатньо далеко, аби задовольнити уяву. Я певен, що кожен, хто прагне зберегти свій вищий чи поетичний хист у щонайкращім стані, схильний утримуватися від тваринної їжі зокрема й від надлишку їжі взагалі».

У наведеному там списку праць, присвячених Торо, також домінує екологічне спрямування, зокрема в двох монографіях, виданих у Києві: Борейко В. Е. Эссе о дикой природе / В. Е. Борейко. — К.: Киев, эколого-культурный центр, 2000. — 143 с.; Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны / В. Е. Борейко. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.

Thoreau Н. D. Walking // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 61.

Thoreau Н. D. Journal II: 1850 — September 15, 1851 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 8. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 24.

Теодор Джон Качинський народився 1942 р., з 1995-го ув’язнений довічно.

Див., напр.: Oleson J. С. «Evil the natural way»: The chimerical utopias of Henry David Thoreau and Theodore John Kaczynski / J. C. Oleson // Contemporary Justice Review. — 2005. — 8(2). — P. 211–228.

У «Волдені» про це сказано, наприклад, так: «Якщо припустити, що цивілізація справді покращила умови життя — а я думаю, що таки покращила, хоча користаються цим тільки мудреці…».

Channing W. Е. Thoreau: The Poet-naturalist. With Memorial Verses / W. E. Channing. — Boston: Roberts Brothers, 1873.

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / Harold Bloom, Luca Prono. — New York: Infobase Learning, 2008. — P. 25.

При цьому, як зазначав Емерсон, тіло й душа Торо були прекрасно пристосовані одне до одного (Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 17).

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 21.

Згідно з Кейвелом (Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — P. 53), як феноменологічний опис пошуків людьми самих себе може бути прочитаний один із найвідоміших та найскладніших для інтерпретації фрагментів «Волдену»: «Давним-давно я загубив пса, гнідого коня й голубку, і відтоді не переставав їх шукати. Я описував їхні прикмети й імення, на які вони відгукуються, незчисленним мандрівникам. Зустрічав я й таких, що чули валування пса й тупотіння копит чи навіть бачили проблиск крил голубки з-за хмар, і вони так ревно прагнули їх повернути, ніби самі загубили».

Коли Торо був ще дитиною, його родина на кілька років переїздила в інші міста Масачусетсу (Челмсфорд та Бостон), але потім, на його щастя, знов повернулася до Конкорда. Навчаючись у Гарвардському коледжі, він кілька років прожив у Кембриджі в Масачусетсі, але й звідти повернувся додому. У наступні роки він багато подорожував, але здебільшого не дуже далеко від рідних місць. Наприклад, у 1846-му досліджував ліси у північнішому від Масачусетсу штаті Мен (есеї, присвячені опису цієї експедиції, були видані окремою книжкою «Менські ліси» вже після його смерті (Thoreau Н. D. The Maine Woods: By Henry D. Thoreau / H. D. Thoreau. — Boston: Ticknor and Fields, 1864); у 1849 та 1850 pp. також подорожував півостровом Кейп-Код (Масачусетс). Незадовго до смерті Торо поїхав до штату Мінесота й піднявся річкою Місисипі до Сент-Пола, побув у Редвуді на щорічному з'їзді індіанців. Однак головна мета поїздки — покращити здоров'я в іншому кліматі — виявилась недосяжною. Навесні 1843-го Торо відправився виконувати обов'язки гувернера в домі брата Емерсона Вільяма у Стейтен-Айленді поблизу Нью-Йорка. Однак там йому дуже не сподобалося. Вже 8 червня в листі до Емерсона Торо заявив, що в Нью-Йорку «найповажнішою частиною населення є свині на вулиці» (Thoreau Н. D. Familiar Letters of Henry David Thoreau (Transcendentalism anthology) / H. D. Thoreau; F. B. Sanborn (Ed.). — Boston: Houghton, Mifflin and Company, 1894. — P. 98). Вже восени того ж року Торо повернувся до Конкорда. У 1850 р. він відвідав Канаду, але, як було сказано вже у першому реченні нарисів про цю подорож: «Я боюсь, що небагато можу сказати про Канаду, яку не дуже й побачив; через поїздку до Канади я застудився» (Thoreau Н. D. A Yankee in Canada, with Anti-slavery and reform papers / H. D. Thoreau. — New York: Haskell House, 1969. — P. 3).