Генри Торо - Волден, або Життя в лісах

Класик американської літератури, брат філософа Вільяма Джеймса.

Див.: Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5–6.

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom, New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 25.

Видатний мислитель-неоплатонік доби Ренесансу.

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — С. 34.

Зокрема, 1844 р. припинив своє існування найвідоміший друкований орган американського трансценденталізму журнал «Циферблат», з яким активно співпрацював Торо. Саме там 1840 р. були опубліковані його перші прозаїчні та поетичні твори.

Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / Л. Старцев. — С. 410.

Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — P. 11.

Поняття «мистецтво життя» ( Art of Life ) запропонував уже згадуваний засновник Клубу трансценденталістів Фредерик Генрі Гедж.

Дух незалежності буквально овіював Торо від самого народження. Його рідний штат Масачусетс став колискою американської революції й одним із головних місць вшанування пам’яті про неї, а безпосередньо у його рідному Конкорді 19 квітня 1775 р. пролунали славетні постріли на Північному мосту, що символізували початок війни за незалежність.

У «Волдені» про цей арешт розповідається у розділі «Містечко».

Цілком природно, що такі ідеї були популярні серед носіїв ліворадикальних та ліволіберальних настроїв, у той час як для прихильників традиційних консервативних цінностей вони та фігура їхнього автора можуть видаватися небезпечними. З одного боку, «у 1950-ті роки сумнозвісному сенаторові Джозефу Макарті вдалося наполягти на тому, щоб американський уряд видалив з бібліотек Інформаційної служби Сполучених Штатів (U.S. Information Service) по всьому світу одну з антологій американської літератури, оскільки вона містила „Громадянську непокору“ [Торо]» (Taylor В. Р. The Routledge Guidebook to Thoreau's Civil Disobedience / В. P. Taylor. — Taylor and Francis, 2014. — P. 5). З другого боку, наприклад, на тлі заворушень, що охопили американські університети наприкінці 1960-х — початку 1970-х років, серед студентів набула великої популярності п'єса «Ніч, що її Торо провів у в'язниці» («The Night Thoreau Spent in Jail»), написана у 1969 p. і присвячена епохальній ночі з 23 на 24 липня 1846-го, коли у Торо виникла ідея про необхідність громадянської непокори.

Як-от: «Після смерті Джона Бравна» («After the Death of John Brown»), «Останні дні Джона Бравна» («The Last Days of John Brown»).

Thoreau H. D. A Plea for Captain John Brown / H. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 33.

Thoreau Н. D. Excursions and poems / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 5. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 415–416.

Stevenson R. L. Henry David Thoreau: His Character and Opinions / R. L. Stevenson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 31.

Bloom H. Introduction / H. Bloom // Henry David Thoreau: (Updated Edition) / Harold Bloom (Ed.). — New York: Infobase Learning, 2007. — P. 3.

Ось один із виразних описів цього жесту: «Сядьмо, занурмо ноги в багнюку поглядів, і упереджень, і традицій, і оман, і подоб, цього намулу, що вкриває цілу землю, від Парижа й Лондона до Нью-Йорка, Бостона і Конкорда, і занурюймо далі крізь державу й церкву, крізь поезію, філософію й релігію, доки не сягнемо дна і скель, що їх зватимемо реальністю, і не скажемо: ось вона, помилки немає; а тоді почнемо, вже маючи цю point d'appui, тобто точку опори попід повінню, холодом і вогнем, зводити державу, стіну чи ліхтар…».

Останній перед «Висновками» розділ «Волдену» Торо присвятив саме весні, хоча його реальний досвід життя в лісах тривав, як вже зазначалося, до осені. Там знаходимо і порівняння весни з ранком: «…кожнісінька днина — це рік у мініатюрі. Ніч — це зима, ранок і вечір — весна й осінь, а полудень — літо». Звісно, весна й ранок є символами духовного пробудження: «…люди клякнуть у своєму нинішньому ницому, примітивному стані…, а якби пробудилися від поклику весни над веснами, то неминуче піднеслися б до вищого й духовнішого життя». Саме про таке пробудження йдеться і в найостанніших рядках книжки: «Світанок нового дня не настане внаслідок самого тільки проминання часу. Світло, яке сліпить очі, видається нам пітьмою. Новий день не почнеться, якщо ми не пробудимося. Ще настане день. Сонце — це лише ранкова зоря (курсив мій. — В. М )». До речі, останні слова «Волдену», «ранкова зоря», знаходимо у назві опублікованої в 1881 р. книжки ще одного філософа, що теж, як і Торо, зазнав впливу з боку Емерсона: Ніцше Ф. Ранкова зоря. Думки про моральні передсуди / Ф. Ніцше; переклад В. Кебуладзе. — К.: Темпора, 2018.