Григорий Сковорода: Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова

Та як же їм і знайти? Бо ж "глибоко серце", а ще більше отому чоловіку: "Зійде із землі життя його". А їх справа повзати й їсти землю всі дні свого життя. Смерть їм — хліб, а мати — ніч. "Зголодніють на вечір і обійдуть місто". "Проклятий ти більше, ніж вся скотина!" "Проклятий Ханаан-підліток!" "О нетямуща й тверда серцем!"

"Поминайте жінку Лотову!"

О прекрасна моя й благословенна серед жінок, неплідна! Не можу досхочу намріятися про тебе — така солодка мені пам'ять твоя, пам'ять Лотова. Сім мужів і 7000 мала ти, і нині маєш, але всі перелюбні, крім Товітового сина, а Рафаїлового друга Товії. Цей накадив покій нареченої й ложе твоє фіміамом і запашним чадом, що виходить із найсолодшої пам'яті про мужа твого, хай буде вічна пам'ять праведнику, переспав із чистою нареченою соромливо й цнотливо, поза бісовим ідоловим смородом, знайшовши, як у рибі печінку, всередині цієї царської дочки славу її, касію й стакти в ризах її; виростив дітей не на рабство, а на свободу, які не від похоті жіночої, не від похоті чоловічої, а від Бога народилися, як зробив отой пророк: "Віднині дітей сотворю, які сповістять правду твою, Господи, спасіння мого". "Я заснув… " Скажіть мені, хто у вас чоловік, який боїться Господа? Хто? Не Ханаан-підліток і хлопець, а муж отой справжній: "Господь з тобою, муже сильний".

Чи є хто із числа отих мужів? "Мужі, любіть своїх жінок". "Я ж говорю про Христа і про церкву".

Тож полюбіть зі мною неплодовиту оцю! "Звеселися, неплідна, ненароджуюча!"

Якщо ж ця не подобається, то, крім неї, є численні царські дочки. Які? А ось вони: Юдіф, Руф, Рахіль, Ревекка, Сара, Анна, мати Самуїлова, люба Давидові Авигея, Даліла Самсонова, Фамар, Есфір. А Єву ти забув? І чи не читав ти, що ангели Божі амурилися з дочками людськими? Оці-то дівчатка зігрівали старість Давидову. З тими ж любився й син його, і хвалить усіх в одній з останніх притч. Всі ці жінки амуряться й народжують не на нижніх північних берегах і полях, а на крутих гірських черкеських верхах, у безпечних місцях райських; і про цих-то олениць запитує Бог Йова: "Чи зрозумів ти час народження кіз, що живуть на кам'яних горах?"

Отам-то й оновлюється орлина юність Давидові. Виростають нові роги і йому, і козам. Там і євангельські олениці: Єлизавета й Маріам, що піднялася вгірне. Туди ж піднята Петром і Тавіфа, тобто серна, сайгак. Туди відсилає ангел і мироносиць. Коротко сказати про всіх: хай не розтлиться їх дівочість. "Дано було жінці два крила орла великого".

"Поминайте жінку Лотову!"

Що ж ти думаєш, о амурнику мій? "Не такі поради мої, як поради ваші".

Знай, друже мій, що Біблія є новий мир і люд Божий, земля живих, країна й царство любові, гірний Єрусалим; і, крім підлого азіатського, є вишній. Немає там ворожнечі й роздору. Немає у тій республіці ні старості, ні статі, ні відмінності — все там спільне. Суспільство в любові, любов у Бозі, Бог в суспільстві. Ось і кільце вічності! "Від людей це неможливо".

Кинь думати, що Єва — стара або чужа жінка. Ці думи від берегів содомлянських. "Гроно їх — гроно жовчі". Цей-то корінь вверх проростає, багатьох оскверняючи. І чи не осквернились численні, прочитавши про Лотове пияцтво? "Все ж бо чисте чистим". "Та осквернився їх розум і совість".

Плюнь на бабські й дитячі казки, [читані] невіруючими читцями, і на брехню, відригувану плотоїдними зміями, які розтлили Єву, які звертають своє лукаве око назад у Содом, на своє блювотиння. "Зголодніє, як пес".

А ти, мій друже, поспішаючи й не оглядаючись ні праворуч, ні ліворуч, старанно йди в гірне, куди кличе тебе не ошуканець змій, а прозорливий Захарія. "О! О! Біжіть із північної землі". І Ісая: "Відступіть! Відступіть і вийдіть звідси". "Прийди, і покажу тобі суд любодійців великих". "Як від вина люті любодіяння свого напоїв усіх поган". "О місто крові, все брехливе, повне неправди… Звук бичів, і звук гуркоту коліс і кіннотника, що проїжджає, і коліснииці гуркітливої… Відкрию минуле твоє перед лицем твоїм і покажу поганам сором твій і царствам безчестя твоє… Покладу тебе в притчу… Напущу на тебе глухоту за нечистотами твоїми". "Впаде, впаде Содом".

"Поминайте жінку Лотову!"

Та, о друже ти мій! Спершу приодягнись і приготуйся для тієї Сінайської гори, що димить тим солодким димом нашого Лота. "Ми є запах Христа". Прошу, будь мудрою дівою, якщо хочеш бути в Кані Галілейській[12] і насолодитися соком, засолодженим жезлом Мойсеєвим і перетвореним із сечі огидних цих псів, що мочаться до міської стіни. Заплач, о Єреміє, як "зменшилося добрих дів". А ти веселіше заспівай, о Ісає!