Григорий Сковорода - Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова

--------

Примітки:

Як свідчить листування Сковороди, цей трактат писався ним з перервами протягом кількох років. Харківське намісництво, про відкриття якого згадує Сковорода у супровідному листі, відкрите 29 жовтня 1780 р. Та є різні підстави вважати, що й у той час твір не був закінчений. Зокрема, листи до Я. Правицького дозволяють датувати трактат 1780 — 1788 рр. Зберігся автограф і п'ять списків твору. Вперше надруковано у виданні В. Бонч-Бруєвича 1912 р.

Трактат присвячений проблемі алегоричного тлумачення Біблії. Її образи й фігури, на думку автора, утворюють особливий символічний світ. З їх допомогою, вважає Сковорода, можна знайти й пізнати вічне начало у макрокосмі. У цьому й полягає важливе моральне, повчальне значення алегорично витлумачених образів Біблії, наприклад соляного стовпа, в який перетворилася жінка Лота, врятованого царя Содому й Гомори. В образі содомської людини Сковорода критикує моральні вади своїх сучасників, охоплених жадобою збагачення й користолюбством. Автор протиставляє їм образ духовної людини, що досягнула повної свободи й досконалості. У трактаті розкриваються згубні наслідки буквального розуміння Біблії.

[1] Жінка Лотова — Лот, за Біблією, після всесвітнього потопу став царем у містах Содом і Гомора, які згодом були знищені Богом. Заклик «Поминайте жінку Лотову», що звучить як рефрен у цьому трактаті, має своїм джерелом слова євангеліста Луки (Євангеліє від Луки, XVII — 32).

[2] Лист адресований М. І. Ковалинському і написаний, очевидно, в кінці 80-х — на початку 90-х років.

[3] Наркіс (Нарцис) — син річкового Бога Кефіса та німфи Ларіопи. За легендою, закохався у власне відображення у воді струмка й помер від туги за собою. Для Г. Сковороди образ Наркіса є символом самопізнання людини. Про розуміння й витлумачення Нарциса як символу духовного пізнання див. діалог «Наркіс».

[4] Сигор — згідно з Біблією, моавітське місто, куди втік із Содома Лот (Буття, XIX — 22).

[5] Сковорода називає тут видатних представників патристики, відомих письменників і риторів, твори яких він добре знав.

[6] Слово, розум (грецьк.). Ототожнення Бога з логосом, трактування його як духовного начала всього сущого пов'язане з ученням Платона.

[7] Августин Аврелій (Блаженний) (354–430) — видатний представник патристики.

[8] Голіаф — згідно з біблійними переказами, велетень, переможений Давидом у двобої.

[9] Піфагор і його учні вважали число одним з найважливіших принципів пояснення світу, розуміючи пропорцію, симетрію, коефіцієнт, саме число як вияв Божого начала. Звідси зв'язок числа з релігійними уявленнями. Сковорода вважає трикутник символом потрійного виразу вічного начала.

[10] Мова йде про легенду про віщий сон фараона, витлумачений сином Якова Йосифом, що сидів у темниці. Йосиф витлумачив сни фараона, які пророчили сім років достатку, а потім сім років голоду (Буття, ХLI — 18–27).

[11] Хвалинське море — давньоруська назва Каспійського моря.

[12] Кана Галілейська — місто, де Ісус здійснив одне із своїх чудес: перетворив воду на вино (Євангеліє від Івана, II — 1 — 11).

[13] Цитерія, Киферея — культові імена Афродіти — богині краси й кохання.

[14] Йдеться про розповідь Біблії, як жінка царедворця Потифара Пентефрія намагалася спокусити Йосифа й, відібравши в нього одяг, звела наклеп на нього перед своїм чоловіком (Буття, XXXIX — 7 — 19).

[15] Агар — рабиня Сари, єгиптянка, втілення всього ницого і підлого; Лія — дочка Лавана — посилання на Авакума, який вважається автором одної із книг Старого Заповіту, пов'язане з основною ідеєю даного діалога, лейтмотивом якого є заклик до самопізнання. Книга Авакума починається словами, які так часто повторюються Сковородою: «На сторожі моїй стану…»

[16] Сходити, підійматися на гору (лат.).

[17] Мова йде про одне із семи чудес світу — колос Родоський, 37-метрову статую бога сонця Геліоса, яка стояла біля входу в родоський порт. Зруйнована у 224 р. до н. е. під час землетрусу.

[18] Острів Родос в Егейському морі славився розкішними садами.

-- КІНЕЦЬ —

Текст звірено з виданням: Григорій Сковорода. Твори в двох томах. Том 2. Трактати, діялоги, притчі, переклади, листи. Ред. Олекса Мишанич. Київ: УНІГУ & НАН України, 1994. стор. 34–60.

Оригінальний текст взято з е-бібліотеки КІУС:

http://www.utoronto.ca/elul/Main-Ukr.html

Набір: Леся Хмілярчук

Електронне форматування: Максим Тарнавський

У *.txt форматував Віталій Стопчанський

Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво"

www.chtyvo.org.ua