Григорий Сковорода - Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова

Чи чув ти про митарства? То ось вони! Втім, вони небилиця. Згадай, що Біблія є єврейський сфінкс, і не думай, начебто про щось інше, а не про неї написано: "Як лев, рикаючи, ходить, шукаючи, кого проковтнути".

Пам'ятай, що небезпечна справа зустрічатися з Голіафом[8]. Щасливий, кому вдалося розірвати цього лева і знайти у жорсткому ніжне, в гіркому — солодке, у лютості — милість, в отруті — поживу, у буйстві — смак, у смерті — життя, у безчесті — славу… Та як є притча: не всякому по-Якову, тобто по-Самсоновому вдається.

Прикмета 5-та

ПРО ЧИТАННЯ В МІРУ

Треба добре пам'ятати напучення Сирахового сина: "Багато хто від пересичення помер". Потім, як можна, намагатися в міру їсти, не обтяжуючи шлунка думок наших. Здоровий і чистий смак задовольняється малим, а засмічене горло без міри й без смаку жере. Тому-то й не велить Бог посвячувати собі скотину, що не має жування. Багато жерти, а мало жувати погано. Той, хто читає численні, до того ж з різними думками книги, не буде благовченим.

Якщо наш вік або наша країна має мудрих мужів набагато менше, ніж в інші віки і в інших сторонах, то причиною цього є те, що блукаємо по незліченних і різнорідних стадах книг без міри, без розбору, без гавані. Хворий турбує різних тварин, а здоровий одною їжею ситий. З'їж одне зі смаком, і вистачить. Немає більш шкідливого, як різне й безмірне. Піфагор[9], розжувавши один трикутник, як наситився? Давид, розкусивши лиш тінь ковчега, як просвітився! Навіть стрибав, граючись. Розжуй одну преславну славу — і в численні помешкання Божого цього лабіринту відкриється тобі вхід і вихід. Преславна слава, слово Боже і думки його є одне і те ж. "Преславне говорилося в тобі, граде Божий". "По всій землі слава твоя".

Розкуси лиш одну, наприклад, оцю славу:

"Де труп, там зберуться орли".

Або оцю: "Хай птахи помножаться на землі".

Або оцю: "Злетіли птахи на тіла розсічені".

Або оцю: "Сім телиць в телицях людських".

Або оцю: "Очі твої як голубині".

Або оцю: "Не знаю орла, що летить до сонця".

Або оцю: "Чи не твоїм повелінням здіймається орел?"

Або: "Підняв вас, як на крилах орлиних".

Або: "Прикличе (Бог) зі сходу пташку".

Або: "Голос горлиці чути в землі нашій".

Або: "Хай стане сонце! — і стало сонце".

Або: "Поки прийшов, став нагорі, де був хлопець".

Або: "Виніс Самсон на верх гори міські ворота".

Або: "Візьміть, князі, ваші ворота".

Або: "Ворота ці будуть зачинені".

Або: "Хай буде похвалений у воротах муж її".

Або: "Ці сходи утверджені на землі".

Або: "Залізо не зійде на мою голову".

Або: "Спливе залізо".

Або: "Що таке людина, як пам'ятаєш її?"

Або: "Візьметься із землі життя його".

Або: "Один я, поки перейду".

Або: "Перейдемо до Вифлеєма".

Або: "Не зійдеш, Боже, в силах наших".

Або: "Премудрість при виходах співається".

Або: "Звеселися, неплідна, народжуючи".

Або: "Сотворяться пустелі твої вічні".

Або: "Дочки твої на плечах піднімуться".

Або: "Будуть царі годувальниками твоїми".

Або: "Підійдіть до мене ті, хто погубив серце".

Або: "Нижче хребти їх, і висота була в них".

Або: "Побачиш минуле моє".

Або: "Пам'ятай останнє твоє".

Або: "Полижуть землю, як змії".

Або: "Як ластівка, так заспіваю".

Або: "Був Єфрем, як голуб безумний, що не має серця".

Або: "Хто перейде на той бік моря і знайде премудрість?"

Або: "Зірки засіяли у сховищах своїх".

Або: "Сни побачать". "На стіни зійдуть".

"Глибоке серце людини, і хто пізнає його".

"Вода глибока — рада в серці мужа".

"Людино, посади виноград".

"Вам належить народитися з Вишнього".

"Дав би тобі воду живу".

"Ангел Господній скаламутив воду".

"Хто перший влазив… здоровий був".

"Пізнався ними в переломленні хліба".

"Змія візьмуть, заговорять новими мовами".

"Встань і ходи. І, скочивши, встав і ходив".

"Встань, сплячий, воскресни із мертвих".

"Жінці було дано два крила орла великого".

Хто розв'яже хоч один зв'язок,

У тому блищить ізраїльське око.

Хто премудрий, той і збереже це. Тобто запримітить, дотримається, осягне і розміркує. Коли чуєш оце: "Згадуйте жінку Лотову", то не досить згадати лиш те, що у Лота була жінка. Ця така пожива є голодна, нежирна, не ситна, худа, коротко кажучи, пустий колос і худа корова зі сну фараонового й світської суєти[10].

Та треба обміркувати й пригадати те, куди веде розуми наші цей солоний бовван? Що ж навіює нам ця несмачна й буйна корова? Не звертайся серцем твоїм у Содом жадібної тліні й суєти, не спочивай тут у смертній тіні, а простягайся в майбутнє на гору з Лотом і так іди, щоб осягнути сіль, і нетлінну силу цієї тліні, і славу й воскресіння. Щоб те, що посіяне в тліні, встало у нетлінні, щоб ти заспівав: "Встань, славо моя!" "Один я, поки перейду". І будеш отим блаженним подорожнім та чужинцем, про якого питає прозорливий Варух: "Хто перейде на той бік моря і знайде її?"