Чарлз Діккенс - Девід Копперфілд

Здесь есть возможность читать онлайн «Чарлз Діккенс - Девід Копперфілд» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книголав, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Девід Копперфілд: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Девід Копперфілд»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Розповідаючи про своє життя, Девід Копперфілд говорить про любов і жорстокість, розчарування та душевну щедрість, вдалі нагоди, яким так і не судилося збутися, та щасливі випадки, котрі так і не принесли нікому щастя. Хлопчик, що народився після смерті батька в любові простої, але щирої жінки, виріс та пізнав або побачив на своєму життєвому шляху практично все, що тільки можна собі уявити чи вигадати. І тепер він міркує про те, як зберегти вірність собі, дорогим людям та добрим думкам.

Девід Копперфілд — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Девід Копперфілд», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— «Коли сором, злидні, розпач і божевілля дійшли для мене найвищого свого ступеня, вступив я до контори, чи, як сказали б наші сусіди-галли, до бюро під фірмою або ж прозванням Вікфілд і... Гіп, хоч ця контора насправді керована одним... Гіпом. Гіп, і тільки Гіп — пружина цієї машини. Гіп, і тільки Гіп — шахрай і крутій».

Урія при цих словах більше посинів, ніж зблід; він кинувся на містера Мікоубера, щоб вихопити листа і подерти його на шматки. Але містер Мікоубер зі справді дивовижною вправністю або щастям вдарив його лінійкою по простягнутих пальцях і знешкодив його праву руку. Вона зігнулася, наче зламана. Удар ляснув, немов по дереву.

— Хай тебе чорт візьме! — скрикнув Урія, звиваючись на цей раз від болю. — Я ще з тобою розквитаюся!

— Підійди до мене знову, ти... ти... ти... Гіпе огидний! — репетував містер Мікоубер. — І якщо в тебе голова людини, а не чорта, то я її розтрощу. Підходь, підходь!

Здається, я ніколи не бачив нічого смішнішого, — я усвідомлював це навіть у той момент, — ніж містер Мікоубер в ту хвилину, коли він вимахував своєю лінійкою, наче драгунською шаблею, і кричав: «Підходь!», поки ми з Тредльсом затримували його в кутку, звідки він знову й знову вистрибував.

Його ворог щось бурмотів сам собі і, трохи розім'явши поранену руку, повільно стягнув з шиї хустинку і перев'язав її, охопив лівою рукою і знову сів на стіл, понуро дивлячись униз.

Містер Мікоубер, трохи охолонувши, почав читати далі свій лист:

— «Умови, на яких я увійшов до контори на службу... Гіпа (він перед цим іменем щоразу спинявся і потім вимовляв його з особливо виразним наголосом), не перевищували нікчемної платні у двадцять два шилінги шість пенсів на тиждень. Решта була поставлена в залежність від міри моїх заслуг у справах контори, інакше кажучи, від ницості моєї натури, від корисливості моїх спонукань, від бідності моєї сім'ї і в цілому від моральної, або, краще сказати, від антиморальної схожості між мною і... Гіпом. Чи треба говорити, що я незабаром побачив себе поставленим перед необхідністю вдаватися до... Гіпа по грошові позики для прогодування місіс Мікоубер і нашої нещасливої, але великої сім'ї? Чи треба говорити, що ця необхідність була передбачена... Гіпом… що ці позики забезпечувалися борговими листами, борговими актами та зобов'язаннями, згідно з законними постановами нашої країни, і що я, отже, був обплутаний сіттю, яку... Гіп помалу сплітав мені на згубу?»

Відрада, що її містерові Мікоуберу давав його епістолярний стиль у змалюванні цього нещасливого збігу обставин, здавалося, надміру винагороджувала його за весь жах і весь смуток, яких тільки могла завдати йому дійсність. Він вів далі:

— «Ось тоді... Гіп... почав виявляти до мене саме стільки довіри, скільки треба було для виконання його пекельного плану. Ось тоді я й почав, якщо мені дозволено буде висловитись по-шекспірівському, танути, нидіти, мучитися болем. Я побачив, що моїх послуг повсякчас потребують саме там, де йдеться про фальшування, або де хочуть обдурити певну особу, яку я називатиму містером В. Цього містера В. обдурювали всіма можливими способами, хоча мерзотник... Гіп... увесь цей час зовні висловлював безоглядну відданість цьому покривдженому джентльменові. Це було вже досить погано, але, як каже данський принц-філософ, тими словами, які є розкішною прикрасою Єлизаветинської ери, — найгірше попереду».

Містер Мікоубер так захопився щасливим заокругленням своєї фрази цитатою, що, вдаючи, ніби загубив крапку, зробив невимовну приємність собі і нам прослухати це місце ще раз.

— «Я не маю наміру, — вів він далі, — в межах цього документа входити в приватні подробиці списку різноманітних шахрайств нижчого сорту, які були вчинені на шкоду особі, названій містером В., — шахрайств, що на них я виявляв мовчазну згоду, — такий список мною виготовлений окремо. В моїй внутрішній боротьбі між платнею і позбавленням платні, хлібом і позбавленням хліба, існуванням і не-існуванням, перемогу отримала нагода викрити і роз'яснити значні паскудства, безсоромно вчинені... Гіпом... на шкоду містерові В. Спонукуваний тим чутливим порадником у душі моїй, що зветься совістю, і не менш зворушливою вказівкою у зовнішньому світі, яку я назву міс А., я підійшов до важкої праці болючих розшуків, які тепер, скільки мені відомо, обіймають період часу понад дванадцять місяців».

Він перечитав це місце, немовби воно було виписане з парламентського акту, і, здавалося, черпав дивовижну насолоду зі звуків власних слів.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Девід Копперфілд»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Девід Копперфілд» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Девід Копперфілд»

Обсуждение, отзывы о книге «Девід Копперфілд» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x